У Збаразькому замку завдяки співпраці з комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський історичний музей» відкрилися нові експозиційні зали «Зброї», в яких представлені оригінальні зразки холодної, вогнепальної зброї та захисні обладунки воїна.
Зброя є одним із перших винаходів людини. Здавна її поділяли на захисну, ударно-роздроблювальної дії та дистанційну. Виготовленням зброї займалися ремісники – мечники, шабельники, лучники, стрільники. Такі цехи були як у Львові, так і в інших містах. Одним із центрів по виготовленню зброї є Solingen (Німеччина), а по оздобленню Elbląg (Польща). Експонати ілюструють, що ще від доби бронзи (ІІІ – початок І тисячоліття до н. е.) на українських землях використовували імпортовану зброю.
Виставка відкривається бронзовими зразками, які розміщені у двох експозиційних столах. Тут можна побачити різноманітні види зброї: сокири, кельти, чекани, наконечники списів, кинджал та різноманітні види мечів із бронзи.
Серед холодної зброї привертає увагу меч Хопеш – вид холодної зброї в Стародавньому Єгипті. Слово «хопеш» походить від назви передньої ноги копитної тварини. Хопеш складався з напівкруглого (серпоподібного) леза та руків’я, зазвичай без гарди. Як вважають археологи, цей тип зброї походить від сільськогосподарського ручного серпа.
Меч Хопеш ІІІ тис. р. до н.е.
Меч із Лурістана (Іран) – клинкова зброя ближнього бою колючої та рублячої дії з клинком довжиною більше 50 см, з дерев’яним, кістяним чи металевим руків’ям. Меч представляє собою єдину деталь виготовлену з бронзи шляхом виливки.
Меч ІХ – VІІІ ст. до н.е. (Лурістан. Іран)
В експозиції представлена копія бойового і ритуального меча культури Гава Голігради, руків’я і клинок виготовлені із бронзи, а клинок на заклепках. Незвичайно довге руків’я, яке було відлите окремо, має овальну в перерізі форму з трьома симетрично розташованими один над одним рельєфними пасками. Така конструкція сприяла більш ціпкому утриманню в долоні самого руків’я. За часів доби бронзи і раннього заліза меч був дорогою, престижною зброєю, якою володіли не лише вожді і видатні воїни, але й жерці. Не виключено, що власне в часи доби бронзи зародився культ меча – символу влади, божественної сили, мужності і честі.
Мечі та кинджал культури Гава Голігради ІІІ ст. до н.е.
В експозиції розміщена велика кількість бронзових наконечників списа «лавровий» лист, серед інших експонатів можна виділити сокири – пов’язані з господарством та озброєнням. А саме: сокири-кельти, які мають клиноподібну форму із виступом у передній частині втулки та вушком у задній частині, лезо рівне, кути заокруглені; сокира-чекан, яка характеризується вузьким видовженим, розширеним та похиленим вниз лезом, циліндричною втулкою та конусоподібним обухом на довгому держаку; Сокира-клевець – бойова сокира згадується в легенді про походження скіфів, серед священних дарів, які впали з неба. Скіфські сокири були різноманітними, але, в цілому, це була досить легка зброя, якою можна було ефективно користуватися однією рукою, як кіннотнику, так і кавалеристу.
Зразки-репліки зброї із бронзи
Експозиція продовжується оригінальними зразками холодної та вогнепальної зброї, які розміщені у трьох вітринах.
Зразки холодної та вогнепальної зброї
В першій вітрині вражає своїми розмірами чекан (Польща. Кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) – холодна зброя, що є бойовою частиною у вигляді дзьоба та молотком на обусі, а також бойка, закріпленої вушком на рукояті. Дуже нагадує велику сучасну господарську кирку. Звертають на себе увагу також різноманітні зразки шабель, які складаються з злегка вигнутого клинка із загостреним вістрям, разом із оздобленими сріблом та позолотою піхвами. На одній із з них ефес шаблі – металевий з закритою гардою у формі каплі. На клинку, ближче п’яти є напис: «GARANTIE SOLINGEN» (пер. з німецької ГАРАНТІЯ ЗОЛІНГЕН).
Серед вогнепальної зброї у другій вітрині експонуються зразки рушниць ХVIII-ХІХ ст., аркебуза мисливська (XVIII ст.), штуцер єгерський (Австрія. ХІХ ст.) та карабін (кін. XVIII – поч. ХІХ ст.) та окрема вітрина – гармата салютна ХІХ ст. Тіло гармати у вигляді стилізованої квітки з розтрубом. На дульній частині вилито герб Речі Посполитої, поверх якого у щитку – герб Ваза на іншій герб Леліва, оточеним військовими атрибутами.
Зразки гармат
Серед рушниць виділяється одна, в якої ствол європейської роботи з клеймом у вигляді коня може належати майстру І.А.Нейрейтеру (Австрія, Зальцбург, поч. ХVІІІ ст.).
Рушниця кремінно-ударна ХVIII ст. (Туреччина)
Рушниця капсульна. Сер. ХІХ ст. (Україна. Карпати)
В експозиції представлена рушниця капсульна. сер. ХІХ ст., дерев’яний приклад якої оздоблений різьбленням, що дуже нагадує гуцульський народний орнамент.
З-поміж холодної європейської зброї у третій вітрині виділяється дворучний-церемоніальний меч (виготовлений імовірно у Франції і привезений в Німеччину, можливо, спеціально для коронації. Ефес XVI ст.? клинок ХІХ ст.). Його руків’я оздоблене косим лінійним орнаментом, навершя у вигляді кулі з рослинним орнаментом; гарда стилізована гілочкою з листочками; а рікасо пелюстками квітки та металевими нитками з китичками. Цікавою історією відрізняється меч катівський (Польща. XVIІ ст.) – особливий дворучний меч, який використовувався в середні віки і до сучасності для обезголовлення засуджених. Він відрізняється широким двосічним лезом. Такі знаряддя правосуддя відрізнялися досконалістю конструкції, для виготовлення їх клинків використовувалася високоякісна сталь. Ріжучі кромки були надзвичайно гостро відточеними, а в обов’язки катів входило підтримувати їх гостроту, щоб голову жертви можна було відсікти одним потужним ударом. Клинки були дуже широкими, з затупленими кінцями, оскільки ці мечі призначалися для рубаючого, а не для колючих ударів. Відмінності мечів спостерігаються в деталях декору і в довжині. Крім цього, меч мав бути добре збалансованим. На лезі у жолобі зберігся напис: «GLADIUM GRIMENPUNIENS ELBINGENSIS» з латинської мови перекладається «МЕЧ КАРАННЯ ЕЛЬБІНГЕНСА».
Другий виставковий зал експонує зразки захисних обладунків воїна (шоломи, нагрудники, кольчуги та щити), зразки холодної зброї колючої і рубаючої дії (протазан, алебарди, сокира) та клинкова зброя ближнього бою (шабля, тесак, ятаган) та ін.
Зразки холодної зброї, гаківниця та захисні обладунки
Одним із основних частин захисного обладунку був щит, що тримали у руці. Він – заслона для захисту воїна від удару холодною зброєю, один з найстарших видів озброєння. Щити інколи розмальовували, вкривали бляхою, прикрашали гербами. Щит був символом військової честі й перемоги; вираз: «повертатися з щитом» — бути переможцем, «на щиті» — бути переможеним, убитим у бою. Іншою частиною захисного обладунку є броня, яку надівали на тулуб воїна. Виготовлялася з металу та застосовувалася для захисту тіла воїна. До нас броню, можливо, принесли варяги, що знали і використовували різні види зброї. Така броня схожа на каптан чи сорочку з отвором для голови та короткими рукавами. Була вона більш як метр завдовжки і сягала до колін. Також для захисту тіла виготовляли кольчугу. Шолом використовували для захисту голови бійця. Назва ця готського походження. Виготовляли його із залізної бляхи, надаючи форми стіжка, що загострювався догори. Деколи спереду бляха видовжувалася у вузький виступ, що захищав ніс, також можна було закріпити захист на шию.
Окремо в вітрині розміщена Гаківниця. Під час стріляння кріпилася до опори гаком. Гаківниці мали різну довжину ствола в діапазоні від 1 до 2,5 м і за цією ознакою класифікувалися як півгак, гак, подвійний гак, великі гаківниці називалися козами. Уражала ціль на відстані до 300 кроків. Використовувалась як фортечна й наступальна зброя.
Нова експозиція залу «Зброя» зацікавить кожного відвідувача Збаразького замку, доповнить знання туриста про призначення, використання холодної і вогнепальної зброї, ознайомить з їх різноманітністю та допоможе більш детальніше оглянути оздоблення кожного зразка.
Наталія ГАНУСЕВИЧ,
наукова співробітниця Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Центральне фото з порталу Inside UA.
