Тут у 1649 році Вселенський Патріарх відпустив гріхи гетьману Богдану Хмельницькому. Тут зачитували універсали. Акт злуки. І в святій Софії грудневого дня вершилась духовна історія України – Об’єднавчий собор, на якому православні архієреї оголосили про об’єднання українських церков у Єдину українську помісну автокефальну православну церкву. Офіційно – Православну церкву України. Не всім подобалося, що Україна здобуде незалежність у духовному сенсі. Не всі вірили. Але в Бога свої плани…
Грудень у долі Держави
1 грудня 1991 року відбувся референдум щодо проголошення незалежності України. Цей день став початком новітньої історії нашої Держави.
15 грудня також увійде в історію українського та світового православ’я. Україна отримала духовну незалежність. Її ще потрібно утверджувати, треба багато працювати, але вона вже є… До 15 грудня цього року в світі було 14 канонічних автокефальних православних церков. Відтепер їх – 15.
Об’єднана церква – єдина канонічна в Україні. На переконання релігієзнавця Андрія Юраша, вона стане однією з найвпливовіших православних церков.
Київське православ’я: тернисті шляхи
Україна долала у своїй історії складну й тернисту дорогу. І вона ще не закінчилась, бо у нас війна. В українського православ’я також тернисті шляхи.
Філософ Олексій Панич відзначає топ-8 подій в історії Київського православ’я, аби зрозуміти значення того, що відбулося 15 грудня.
988 рік: хрещення Русі – утворення Київської митрополії Вселенського патріархату. Головні дійові особи: київський князь Володимир; візантійський імператор Василій II Болгаробійця; патріарх Константинопольський святий Микола II Хрисоверг.
1300-1330 роки: «клонування» Київської митрополії. Київський митрополит Максим у 1300 році переїхав з Києва до Володимира-на-Клязьмі, що зрештою лягло в основу Московського патріархату.
1448-1589 роки: відокремлення московської гілки Київської митрополії від Візантії. Єпископ Рязанський Іона був поставлений «митрополитом Київським» на соборі єпископів Великого князівства Московського без згоди Константинополя.
1596 рік: укладання польсько-литовською гілкою Київської митрополії унії з Римом («Берестейська унія»). Реформи в Україні патріарха Константинопольського Єремії II Траноса відштовхнули від нього частину місцевих єпископів.
1620 рік: відновлення православної Київської митрополії. Головні дійові особи: гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та патріарх Єрусалимський Теофан ІІІ.
1686 рік: передача Київської митрополії у тимчасове підпорядкування Московському патріархату.
1992-1993 роки: створення Української православної Церкви (Київський Патріархат). Головні дійові особи: митрополит Київський (пізніше Патріарх) Філарет; президент України Леонід Кравчук; патріарх Київський Володимир (Романюк) (УПЦ КП).
2018 рік: створення автокефальної Православної Церкви України. Головні дійові особи: патріарх Константинопольський Варфоломій І; президент України Петро Порошенко; патріарх Київський Філарет (УПЦ КП); новообраний митрополит Київський Епіфаній.
Патріарх Філарет – духовний велет з душею янгола
Попри значну підтримку з боку українців, патріарх Української православної церкви КП Філарет відмовився очолити Єдину православну церкву. Мало прикладів, коли священик, та ще й такого високого сану, бореться не за владу, а за церкву. Це так шляхетно. Без гордині.
Правду кажуть: у всьому є промисел Господній. І в долі та житті 89-річного патріарха Філарета – також. Він народився на Донбасі, в родині робітника. Дід загинув від Голодомору. А батько – в часи Другої світової.
Коли Московія почала війну на малій батьківщині Патріарха, він молитовно й матеріальну підтримав захисників Вітчизни.
На початку незалежності України Філарет, тоді ще в сані митрополита, скликав Помісний Собор УПЦ, який прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. У Москві були проти. І за те, що Філарет «не покаявся», і «далі проводив Таїнства», у 1997 році на нього наклали анафему. Фактично, Філарета піддали анафемі за розбудову Київського патріархату й за те, що він не повернувся до РПЦ. Аж у жовтні цього року Вселенський Патріархат анафему зняв. І це був важливий крок до об’єднання церков та отримання Томосу.
Патріарх Філарет став історичною, важливою для України постаттю. Як сказав співкоординатор ініціативної групи «Томос-2018» Мирослав Гай, ця людина «поклала все своє життя на жертовник і увійде до підручників з історії України, до усіх церковних літописів, як велика людина, що стояла біля джерел процесу формування Єдиної православної церкви в Україні і об’єднання церков». А після отримання Томосу стане фігурою планетарного масштабу.
Філарет показав, що таке справжня любов до України. Духовний лідер православних українців зрікся сану Патріарха й відмовився претендувати на предстоятельство у новій церкві. І все це заради мети усього його життя – Єдиної помісної церкви. Та, зважаючи на заслуги і статус, він носитиме титул пожиттєвого почесного Патріарха, духовного лідера нової церкви.
Владика Епіфаній: серце відкрите для Бога і для людей
Під час Об’єднавчого собору на Софійській площі зібралися більше 35 тисяч українців. Різних конфесій. Люди очікували історичного рішення, молилися. І Бог почув…
Предстоятелем Української помісної церкви став митрополит Переяславський та Білоцерківський Епіфаній. Достойник, вихований Патріархом Філаретом. Його «права рука» в церковному управлінні. Слід зазначити: саме завдяки Епіфанію Михайлівський собор дав прихисток учасникам Революції Гідності у найважчі моменти протистояння під час Євромайдану. Він уже чотири роки, не афішуючи цього, допомагає українським політв’язням Олегу Сенцову і Володимиру Балуху та їхнім сім’ям. Про це розповів єпископ Сімферопольський і Кримський Климент. Це і є любов до Бога, до церкви, до людей.
Після Об’єднавчого собору Епіфаній подякував присутнім на площі перед Софією Київською, його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію, Патріарху Філарету, Президенту України Петру Порошенку, Верховній Раді.
За словами митрополита, українці змогли спільно перебороти різні спокуси, подолати незгоди й об’єднатися в єдину церкву. «Переконаний, що Помісна православна церква – єдина і визнана. Вірою і правдою служитиме своєму українському народові. Молитиметься і вестиме його шляхом спасіння.
Двері нашої церкви відкриті до всіх. Ми закликаємо всіх до єднання. Нехай нам допоможе Господь Бог… Слава Ісусу Христу і Слава Україні», – сказав глава УПЦ.
Митрополиту Епіфанію – 39 років. За церковними мірками, він дуже молодий предстоятель. Народився на Одещині. Дитинство та шкільні роки минули у селі Стара Жадова Сторожинецького району на Чернівеччині.
Гарно й тепло відгукуються про Епіфанія селяни, його колишня вчителька, сусіди. Буковинці пригадують: Епіфаній, а в миру Сергій Думенко, ще школярем вирішив стати священиком. Багато читав. Учився на відмінно. Був працьовитим.
Після закінчення школи вступив у Київську духовну академію. А далі – в престижний університет у Греції. Епіфаній чудово володіє грецькою мовою. Він – один із небагатьох представників з вищого духівництва, який не здобував духовну освіту в Москві. Навіть ніколи не був у столиці Росії.
Освічений, мудрий, духовно сильний – таким називають Предстоятеля Української помісної церкви. У нього вірять земляки. Віряни. І Українська церква.
Патріарх Варфоломій вручить Томос про автокефалію предстоятелю Православної Церкви України Епіфанію 6 січня у Стамбулі, після спільної літургії. «За всіма канонами, із 6 січня Україна перестане бути канонічною територією будь-якої іншої церкви, – наголосив у інтерв’ю «Gazeta.ua» релігієзнавець Андрій Юраш. – У жовтні Константинополь відновив протекторат над українською територією. Але після отримання томосу Україна буде канонічною територією виключно Української помісної церкви». Адже Томос – це документ про церковну незалежність. Він означає, що Українська помісна церква є повністю самостійною.
Кафедральним собором Православної церкви України буде Михайлівський Золотоверхий собор, дзвони якого у 2014 році будили Київ і Україну.
