Під час президентських виборів українці «однотурово» проголосували за мир, повернення Криму і життя по-новому. Це були одні з головних передвиборчих обіцянок Петра Порошенка.
Змучене, розстріляне бандою Януковича суспільство вірило, що після Революції Гідності в Україні почнеться епоха ренесансу. Минув рік з часу каденції президента Порошенка. Ні війни, ні миру. Ні Європи, ні Криму. Ні реформ, ні економіки…
Гіркий присмак Ризького саміту
Україна бореться за мир в усій Європі. Але чи розуміє і оцінює це Європа? Відповідь – у підсумках саміту «Східного партнерства», який відбувся у Ризі. А вони для українців не втішні.
Вітчизняні політики заспокоюють, мовляв, не варто розчаровуватися, ось виконаємо чергові «домашні завдання» і Брюссель відкриє перед нами євродвері. Обіцянки… обіцянки… Українці очікували травневого саміту, записувалися у черги на отримання закордонних біометричних паспортів, сподіваючись на вільні поїздки до Європи. А політикум не переставав розповідати про європерспективи України. Ризький саміт став холодним душем для «євромрій».
У підсумковій декларації саміту не зафіксовано дати скасування віз для України. Наша держава повинна виконати необхідні для цього умови. А в кінці року Єврокомісія оприлюднить відповідний звіт. І аж після цього, можливо, у 2016-у, українці зможуть відправлятися до ЄС у короткотермінові (до трьох місяців) поїздки без віз.
Але слід враховувати важливі речі: в Україні війна, неконтрольовані кордони з Росією. Плюс, фактор Кремля. Європа все робить, враховуючи інтереси Москви. То ж на чому грунтується опитимізм президента Порошенка і офіційного Києва загалом – незрозуміло.
Також українські політики повинні перестати спекулювати темою перспективи членства України в ЄС. Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер на саміті «Східного партнерства» сказав чітко: країни Євросоюзу не готові обговорювати питання членства України. «Європейської перспективи не існує. Вони не готові. Ми не готові», – наголосив Юнкер.
І ще один прикрий момент. Під час саміту Білорусь і Вірменія відмовилися засудити анексію Криму. Петро Порошенко у свою чергу в Ризі заявив: «Україна перебуває на передовому фронті боротьби в Європі за мир… Бореться сьогодні за Грузію, Молдову, Вірменію та Білорусь – за їх можливість стати європейськими країнами, розділяючи ті ж цінності та принципи».
«Танкам візи не потрібні»
Цікаво, Захід проковтне «пігулку» від Рогозіна? Російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін у типовому для Кремля хамському й агресивному стилі відреагував на санкції Заходу і «чорний список» політиків та бізнесменів РФ, складений США та Євросоюзом щодо заборони видачі віз. Він погрожує Європі танками, які можуть вторгнутися на її територію «без віз». «Танкам візи не потрібні», – заявив Рогозін, якому з березня 2014 року заборонено в’їзд до ЄС. Пізніше сказав: пожартував, мовляв.
Путін також «жартував», коли переконував світ, що так звані кримські «самооборонівці» купували танки у супемаркетах, а російські солдати просто «заблукали» у степах Донбасу. Європі варто б нарешті втямити: «умом Россию не понять». І прислухатися до «жартів» Путіна і Ко.
Коли і чим закінчиться «східне пекло»?
Кожен український президент залишав за собою шлейф скандалів і невиконаних обіцянок. Передвиборчі месиджі Петра Порошенка також залишаються деклараціями.
У своїй офіційній програмі Порошенко обіцяв суспільству «жити безпечно», «використати весь свій дипломатичний хист та політичний досвід, щоб забезпечити деескалацію конфлікту, уникнути війни та зберегти мир». На думку політекспертів, мирний план Порошенка, швидше, був переліком побажань щодо дій сепаратистів та Росії, однак не торкався й не вирішував глибинних причин російської агресії, не пропонував прийнятного для РФ компромісу щодо таких складових двостороннього конфлікту як, наприклад, питання Криму. А Мінські домовленості дозволили визнати стороною конфлікту і, відповідно, переговорів, не Росію, а сепаратистів. І президент продовжує грати невигідну у стратегічному вимірі гру, нав’язану російськими сценаристами.
Долю України вирішують Франція, Німеччина, Росія, Сполучені Штати і ще бозна хто. Україна устами керівництва держави та неефективних переговорників у Мінську погоджується на «мирні плани», під час яких російські терористи вбивають наших вояків і мирних людей, руйнують все, що потрапляє під руку. І вже ніхто не згадує про сумнозвісний «Будапештський меморандум». Захід дипломатично оминає тему Криму. Європу влаштує будь-який варіант, лише б усе закінчилося Донбасом. Навіть, якщо конфлікт залишиться небезпечно тліючим.
Також Порошенко обіцяв будувати, точніше, перебудувати Україну за європейським зразком. Однак виникають сумніви, чи вдасться це. Перший рік його каденції, як і попередників, відзначився квотним принципом призначень, кулуарними домовленостями з олігархами, кумівством, тіньовими тендерами держзакупівель, офіційною напівправдою, зокрема, стосовно війни, подальшим процвітанням корупції і…
«Президентство Порошенка красномовно доводить, що Україна не може існувати без олігархату. Втомившись від антиукраїнських олігархів, люди обрали собі українського олігарха… Революція, яка намагалася врятувати країну, до керма допустила тих, хто проведе тотальний розпродаж останніх активів – землі і недоприхватизованих ресурсів. Це буде ціна масштабного консенсусу Порошенка із закордоном (земля) і олігархами (приватизація) на предмет його подальшої підтримки», – резюмує львівський журналіст, телеведучий Остап Дроздов.
Наразі Україна – між банкрутством і війною. Держава має величезну заборгованість перед іноземними кредиторами, яку надскадно обслуговувати. Шалені гроші «з’їдає» АТО. Криза боляче б’є по життєвих стандартах населення. Усе це віддаляє і віддаляє державу та громадян від кращого життя. А кожна смерть українського солдата викликає запитання: доки ж триватиме «вбивче» перемир’я? І хто за нього буде каятися?
Мир, обіцяний Порошенком, набрав реальних обрисів війни. І ніхто не знає, коли і чим закінчиться це «східне пекло».
Ольга ЧОРНА.
