Незабутню зустріч влаштували випускники Кременецького педагогічного училища. За 40 років розлетілися, ніби птахи, хто куди. Шукали через Інтернет, рідних і знайомих.
Майже неймовірно, але через багато років зі всієї групи не вдалося знайти лише одну – Ларису Демчук з Волині. На жаль, когось уже немає в живих. Відійшла в інший світ Тамара Комар, а також класний керівник І. Долинський.
Зустрічі чекали всі, хто 40 років тому залишив стіни рідного училища. З нетерпінням виглядала всіх Марія Дяків, яка приїхала першою. Неможливо було стримати хвилювання, коли випускниці збиралися і з тривогою та цікавістю намагалися згодом упізнати тих, хто підходив: Любу Баран, Любу Гринду, Марію Михальчук, Лесю Подолю, Неонілу Ремизович, Світлану Крючковську, Олю Мороз, Марію Жежук, Ганну Гаврилюк, Марію Наконечну… Потім були слова радості та обійми.
Зібрала всіх і організувала зустріч Галина Мандзій. Не змогли завітати Оля Бригідир, Люда Бринюк, Галя Семенюк, Марія Макосій. Телефонними дзвінками привітали одногрупниць Надя Ткачук з Кременчука і Надя Стецюк з Кременечини.
На правах господинь привітали всіх присутніх Оля Холодницька, Галя Гуцало. Всі разом зайшли у церкву Матері Неустаної Помочі, дякували Богу і Матінці Божій. що оберігали і допомогли зустрітися знову.
На зустріч приїхали з різних міст. Марія Мельничук волею долі опинилася в епіцентрі війни на Сході. А Ярослава Брегін завітала з Полтавщини.
Розповідали про рідних, згадували студентські роки. Виявилося, що є в групі мама-героїня Марія Сисак, яка народила і виховала восьмеро дітей. А Ніна Жежук тішиться вже 19 внуками.
Були сльози радості та смутку, бо у кожноі жінки своя доля. З усмішкою згадували весілля Олі Пущак, на яке їздила вся група. Наприкінці всі зробили пам’ятне фото через 40 років. Тепер вірять і сподіваються, що зустрінуться через 5 років знову.
