Як тернопільські каякери Європу підкорювали

На вузьких і прудких одномісних човнах – каяках народи Півночі колись переслідували морського звіра. Сьогодні це – знахідка для любителів екстремального відпочинку. Недавно п’ятеро тернополян повернулися з особливого сплаву на каяках, який влаштувала команда «TURE» на стрімких каналах річок Європи.

– Мабуть, це була одна з моїх найкращих подорожей. Вдень ми веслували європейськими слаломними каналами. А вечорами, змішуючись з розмаїтими юрбами туристів зі всіх куточків світу, гуляли столицями старовинних королівств та імперій, вбраними у жовтіюче листя оксамитової осені, – розповідає учасник сплаву Олександр Мальцев, який вирушив у мандрівку з дружиною Ольгою.

Раніше він не раз сплавлявся українськими річками. Навесні за один день пройшов 110 кілометрів по Дністру. За словами Сашка, на природних водоймах є ризик напоротися на колоду чи підводний камінь. Канали в цьому плані безпечніші, хоча швидка течія (до 20 кілометрів за годину!) і так звані бочки, які закручують легкий каяк у вир, не дозволяють ні на мить розслабитися.

–  Новачків відлякує вже сама вода, – каже мандрівник. – Вона гуде – низько,  басовито. Піна на поверхні, коловороти… Насправді ж вода не така страшна, якщо знаєш, як вести себе в різних ситуаціях. Наприклад, у каякерів є таке поняття, як ескімоський переворот. Це коли течія перевертає тебе в човні головою донизу, а ти одразу повертаєшся назад. Кажуть, що колись ескімоси, які навчалися цьому, ще й підіймали з дня камінь.

Тернополяни влаштували каяк-рейд каналами у Празі та Братиславі та в словацькому містечку Мікулаш Ліптовський. Проблем з місцевою поліцією у мандрівників не було. Хоч канали вважаються небезпечними, ніхто не забороняв сплавлятися.

– Уявляю, скільки дозволів потрібно було б зібрати в Україні, з її бюрократичною машиною, – зауважує Олександр. – У Європі з цим простіше. Колись я мандрував велосипедом Польщею, і ще відтоді був налаштований: якщо ставитимусь до всіх доброзичливо, те ж отримаю у відповідь. Так і було. Правда, на кордоні між Чехією і Австрією наш бус зупинили правоохоронці й почали прискіпливо оглядати. Почувши, що ми спортсмени, навіть попросили відкрити каструлі –  шукали анаболіки.

Виявилося, що дорога, по якій їхали тернополяни, платна. Вони ж цього не знали, тож довелося віддати 120 євро штрафу. Водночас,  як зауважує Сашко, якщо нічого не порушуєш, то не варто остерігатися, що матимеш справу з поліцією.

Оскільки Європою мандрівники подорожували власним транспортом, змогли відчути, що таке хороші дороги. Після українських шляхів здавалося, наче висадилися на іншій планеті.

– Не лише автобани, а й звичайні автошляхи між містами, провулки, вулиці у відмінному стані, – каже тернополянин. – Не переживаєш, що світлофор не працює. Дуже багато знаків, уночі їх добре видно, всі яскраві. Приїжджаєш в Україну, а тут не знаки – примари…

Незабутні враження у спортсменів залишили столиці древніх європейських держав, у які заїжджали дорогою. Різнобарвна і святкова Прага з натовпами туристів – яких лише мов там не почуєш! Помпезний Відень, перше враження від якого – масштаб! Вимощені бруківкою древні площі, пам’ятники, театри… Братислава – не така пафосна й вражаюча, але дуже затишна.

– У Чехії зустрічали багато українців, які працюють там, – розповідає Олександр. – Якось у кіоску біля метро я хотів розміняти гроші. Пояснював це англійською жінці за прилавком, а у відповідь почув рідною мовою: «Ну я зовсім нічого не зрозуміла!». До речі, чеська мова – доволі незвична. Наприклад, «черстве мляко» – свіже молоко. А якщо чуєте «поліція ворує», то це означає, що міліція охороняє.

Європою тернополяни мандрували 12 днів. Жили у хостелах, а кілька ночей в Словаччині навіть провели у наметах. Наступного року, каже Олександр, таку подорож планує повторити – вже на канали Відня.

–  У Тернополі активний відпочинок, на жаль, ще не дуже популярний, – зауважує він. –  А в тій же Чехії люди масово їздять на велосипедах, роликах, скейтах. Рух – це здоров’я і гарний настрій, особливо якщо п’ять днів у тиждень працюєш в офісі. Повертаєшся після вікенду з чистою головою й неймовірними враженнями.

Антоніна БРИК.

Фото Марії ПЕТРОЧКО.