Олімпіаду задумала маловідома організація під назвою Міжнародний комітет політичних біженців і переселених осіб за підтримки осередку Асоціації молодих християн і Асоціації молодих християнок. Спортсмени, котрих нацисти використовували на місцях примусової праці, були переважно з держав Східної Європи – України, Польщі, Латвії, Литви, Естонії, а також чехи, угорці, югослави, чиї споконвічні землі на той час перебували по той бік залізної завіси. Багато з тих, хто мешкав у таборах, потрапили сюди як утікачі через наступ Червоної Армії, коли та рухалася на Захід. Вони мали всі підстави боятися помсти Сталіна.
Першим заходом став чоловічий волейбол: змагання пройшли в таборі «Міттенвальд» у Баварії 26-27 червня. Тут після перемог над Угорщиною та Югославією тріумфувала Україна.
Інші заходи включали баскетбол, бокс, теніс, пінг-понг і футбол – змагання відбулися на стадіоні Нюрнберга (до війни тут була сцена для нацистських мітингів).
Один із небагатьох досі живих свідків цих подій – 89-річний Микола Касіян, воротар футбольної збірної України, котрий допоміг нашим перемогти у мюнхенському фіналі Литву – 5:1. Той матч дивилося 6000 людей. «Вони приїхали з усіх усюд, – згадує п. Касіян, який нині мешкає у Філадельфії, де з часом став успішним арбітром. – Коли гра завершилася, глядачі вибігли на поле й стискали нас у обіймах. Ми мешкали в таборі, займатися було нічим. Не мали роботи, котра забирала б у нас час із ранку до вечора. Таким було наше життя».
Окрім того, що латиші завоювали золоту медаль у баскетболі, він не пам’ятає жодного результату, хоча підтримував контакти із друзями й партнерами.
В Інтернеті реально розшукати ще дві-три публікації на цю тему. Відрадно, що триває серйозна архівна робота, яка рано чи пізно стане солідним історичним дослідженням, переконані автори цієї публікації на веб-порталі Української Прем’єр-ліги. По-друге, з’являється все більше доказів, що Ігри 1948 року були направду серйозним явищем, яке мусить отримати визнання від найвищого керівництва світового спорту.
До речі, чотири стартові «справжні» Олімпіади 1896, 1900, 1904, 1906 років відбулися на незрівнянно нижчому організаторському рівні. Проте, в їхньому офіційному статусі ніхто не сумнівається.
