Особливості виконання Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання

Нормативно-правовим документом, що регулює стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання за кордоном є Конвенція про стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (далі – Конвенція). Для України Конвенція набула чинності з 01.11.2013 року.

Положення Конвенції застосовуються в Україні до зобов’язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років. До зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише положення розділів V «Визнання і виконання» та VIII «Загальні положення» Конвенції.

Виконання обов’язків, покладених Конвенцією на центральний орган згідно з пунктом 1статті 4 Конвенції, в Україні забезпечує Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України як центральний орган забезпечує виконання функцій, передбачених статтями 5, 6 Конвенції, і з цією метою:

1) здійснює співробітництво з центральними органами інших Договірних держав, сприяє співробітництву між компетентними органами України з метою досягнення цілей Конвенції;

2) передає до центральних органів Договірних держав та отримує від них заяви, передбачені статтею 10 Конвенції;

3) уживає необхідних заходів стосовно заяв, передбачених статтею 10 Конвенції, зокрема:

– одержує від Державної міграційної служби України наявну інформацію про місце реєстрації боржника або кредитора, що міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі;

– одержує від виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, інформацію про місце реєстрації боржника, що міститься у реєстрі територіальної громади;

– одержує від Міністерства соціальної політики України інформацію щодо призначення державних соціальних допомог боржнику або кредитору чи взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи боржника або кредитора;

– одержує від Державної фіскальної служби України інформацію про доходи боржника або кредитора;

– на підставі довіреності, наданої боржником або кредитором, одержує від суду текст судового рішення;

– одержує інформацію про наявність речових прав боржника або кредитора, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

– одержує від Міністерства внутрішніх справ України інформацію про наявність транспортних засобів, зареєстрованих на боржника чи кредитора, відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 260;

– забезпечує примусове виконання рішень про стягнення аліментів на утримання;

– у межах компетенції вживає інших заходів, необхідних для забезпечення реалізації прав заявника, що випливають з відповідної заяви;

4) із заявниками, які знаходяться в Україні, спілкується безпосередньо або доручає головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Із заявниками, які знаходяться за кордоном, спілкується через центральний орган запитуючої держави;

5) у разі необхідності погоджує з центральними органами інших Договірних держав в окремих випадках або в цілому можливість здійснення в Україні перекладу заяв, що надходять від них відповідно до розділу ІІІ Конвенції, українською мовою та порядок покриття витрат за здійснення перекладу;

6) з метою забезпечення здійснення представництва в судах інтересів заявника, який має право на безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених Конвенцією та Законом України «Про безоплатну правову допомогу», передає заяву з додатками, в тому числі документи та інформацію до Координаційного центру з надання правової допомоги.

Статтею 10 Конвенції встановлено категорії заяв, що є доступними для кредитора (особа, якій утримання заборгували або передбачається, що заборгували в запитуючій державі) для одержання утримання згідно із цією Конвенцією:

1. a) визнання або визнання та виконання рішення;
2. b) виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній державі;
3. c) винесення рішення в запитуваній державі у випадках, коли рішення відсутнє, у тому числі у випадках, коли є необхідним установлення батьківства;
4. d) винесення рішення в запитуваній державі у випадках, коли визнання та виконання рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв’язку з недостатністю підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції, або з підстав, зазначених упідпунктах “b” або “e” статті 22 Конвенції;
5. e) зміна рішення, винесеного в запитуваній державі;
6. f) зміна рішення, винесеного в державі, іншій, ніж запитувана держава.

Також встановлено категорії заяв, що є доступними в запитуючій державі боржнику (особа, яка утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала), стосовно якого винесено рішення про стягнення утримання:

1. a) визнання рішення або еквівалентна процедура, що призводить до зупинення чи обмеження виконання попереднього рішення в запитуваній державі;
2. b) зміна рішення, винесеного в запитуваній державі;
3. c) зміна рішення, винесеного в державі, іншій, ніж запитувана держава.

Відповідно до ст. 11 Конвенції, усі заяви відповідно до статті 10 Конвенції, як мінімум, повинні містити:

1. a) виклад суті заяви або заяв;
2. b) ім’я та контактну інформацію, у тому числі адресу та дату народження заявника;
3. c) ім’я та, якщо відомо, адресу та дату народження відповідача;
4. d) ім’я та дату народження будь-якої особи, для якої запитується утримання;
5. e) підстави, на яких ґрунтується заява;
6. f) у заяві кредитора – інформацію стосовно того, куди повинні надсилатися або перераховуватися електронним способом суми утримання;
7. g) за винятком заяви відповідно до підпункту “a” пункту 1 та підпункту “a” пункту 2 статті 10 Конвенції, будь-яку інформацію або документ, зазначені в заяві запитуваної держави відповідно до статті 63 Конвенції;
8. h) ім’я та контактну інформацію особи або підрозділу центрального органу запитуючої держави, які відповідальні за опрацювання заяви.

У відповідних випадках і настільки, наскільки це є відомим, заява додатково повинна містити, зокрема:

1. a) фінансове становище кредитора;
2. b) фінансове становище боржника, у тому числі ім’я та адресу роботодавця боржника та характер і місцезнаходження активів боржника;
3. c) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти розшукові відповідача.

До заяви додається будь-яка необхідна підтверджувальна інформація або документація, у тому числі документація стосовно права заявника на безоплатну правову допомогу. У разі подачі заяв згідно з підпунктом “a” пункту 1 та підпунктом “a” пункту 2 статті 10 Конвенції до заяви додаються лише документи, перелічені в статті 25 Конвенції. Заява згідно зі статтею 10 може бути подана у формі, рекомендованій та опублікованій Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права.

Головне територіальне управління юстиції  у Тернопільській області.