На жаль (чи ні – нащастя!), не замовник ремонтних робіт і зацікавлена у них дирекція навчального закладу забили в набат, а стурбовані батьки. Минулої п’ятниці зібрали збори, запросили тележурналістів, начальника відділу освіти Лановецької ОТГ і вимагали демонтувати всю уражену грибком деревину з приміщення. А в школі – майже 700 учнів, повний штат педагогічних і технічних працівників, безпе-рервно діючий спортзал і… отакий його диво-ремонт.
Звісно, від посадовців звучали аргументовані (на їхню думку) пояснення своїх дій у намаганні розв’язати дану проблему. Але, як на мене, жодне пояснення, яким би красномовним і правильно задокументованим воно б не було, не може виправдати допущеної халатності. Бо ж не приховаєш: ремонт спортзалу розпочали в жовтні, підлогу встелили у листопаді, перший сигнал про її цвітіння (доповідна записка) надійшов від завгоспа школи директору 14 грудня, від директора – начальнику відділу освіти – 16 грудня. А 3 січня працівники підрядної орга-нізації демонтували сиру дерев’яну поверхню підлоги, що почала цвісти, відправивши ці дошки (за письмової згоди, про що свідчать підписи директора ТОВ «ІНТЕНСБУД» Н.Вдовиченко, начальника відділу освіти, культури, охорони здоров’я та соціальної політики О.Ходанович і директора школи О.Онищука на відповідному акті) на сушку з подальшим, очевидно, їх поверненням. Цей акт дозволю собі оприлюднити мовою оригіналу (на фото внизу). Саме тут тристороннє визнання: підрядником – того, що дошки встелили сирі, тому вони зобов’язуються «безоплатно усунути недоліки», начальником відділу освіти і директором школи – що «внаслідок побілки стелі на підлозі з’явились потемніння». Якщо з підрядником усе зрозуміло, бо є свідки, що деревину доставили на об’єкт «надмірно вологою», не оброблену спеціально для тривалого зберігання, натомість не зрозуміло: як міг замовник і директор погодитись із «потем-нінням підлоги» внаслідок побілки стелі?!. Ще один факт обману підрядником: ланівчанин Леонід Юрченко, за його словами, взяв зразок мокрої дошки, яка важила у день монтування 1 кг, а через місяць зберігання у сухому приміщенні – раптом «схудла» наполовину. Добрий господар, який платить майстрові за роботу немалі гроші, гадаю, не дозволив би навіть вивантажити такий матеріал у себе на подвір’ї.
На момент підготовки статті до друку – 20 лютого лаги, вкриті грибком і цвіллю (про що, очевидно, засвідчить лабораторний аналіз працівників держпродспоживслужби), досі знаходяться у спортзалі. Запах (в чому я особисто переконалася) стоїть відповідний. Навчальний процес – повним ходом, заняття з фізкультури вимушено проводять (якщо взагалі проводять), як зізнаються самі вчителі, – теоретично, або на вулиці, або ж заміняють грою в шахи…
Невідомо (або відомо), до чого б призвело мовчазне, так зване, «виправлення помилок», якби не розголос проблеми батьками у соцмережі і залучення журналістів. У понеділок, 17
лютого, на запрошення громадських активістів у Лановецькій школі І-ІІІ ст. №1 ім.Юрія Коваля побував помічник народного депутата Ігоря Василіва Денис Милий.
Батьки учнів, окрім деталей щодо проведення «пліснявілого ремонту» підлоги, звернулися також з проханням до народного обранця провести службову перевірку на відповідність займаній посаді начальника відділу освіти, культури, охорони здоров’я та соціальної політики О.Ходанович. Тут варто нагадати, що О.Ходанович цієї ж пори минулого року своїм наказом звільнила директора О.Онищука із займаної посади «за систематичне невиконання посадових обов’язків». У зв’язку із явною недостатністю підстав для звільнення, О.Онищук подав позов до суду, де оскаржив наказ начальника відділу освіти. Його, відповідно, поновили на посаді.
Наступний судовий позов із вимогою виплати компенсації за час вимушеного відсторонення від роботи директором, О.Онищук програє. Апеляційний суд, розглядаючи зустрічний позов О.Ходанович, скасовує рішення попередньої інстанції про поновлення його на посаді. Отже, директор знову не директор (як стало відомо, з 19 лютого). Звісно, така турбулентність, в зоні якої уже рік перебуває колектив першої школи і сам її керівник, вочевидь, не могла не сприяти проявам халатності й байдужості до питання ремонту спортзалу.
На жаль, хоча це лише моє емоційне припущення. І як журналіст, я усвідомлюю, що цієї правди ні колектив школи, ні у відділі освіти, ні батьки, які захищають директора, чути не хочуть. Мабуть, тому й не запрошували журналістів «Голосу Лановеччини» на збори, а лише “1+1”. Наші працівники там були в якості батьків учнів школи. Ми раді за колег-телевізійників, які високопрофесійно висвітлили сенсацію, про яку завтра навіть не згадають. Нам же, провінціалам, тут жити далі, водити дітей до школи, тому не байдуже, що відбувається у навчальному закладі, і для нас це зовсім не сенсація, а болюча проблема. Тож головне питання сьогодні – коли завершать ремонт. Якісний! Якщо мій матеріал прочитають і свідоме мовчання (принаймні у фейсбуці) більшості громади почують у міській раді, то мали б і вони зробити відповідні висновки.
А свої висновки стосовно наявної документації щодо складання проекту капітального ремонту у спортзалі (заміна підлоги) за майже півтора мільйона гривень, пошуку підрядної організації, контролю контролюючої організації за правильністю підготовки технічної документації, строків оплати, руху державних коштів і т.д. зроблять, сподіваємось, відповідні служби.
Автор: Наталія Гамера.
Джерело: Голос Лановеччини.
Як видно з акту, дошка потемніла через дії колишнього директора О. Онищука, який почав білити стелю незакінчивши вкладання підлоги. Начальник відділу освіти Ходанович О. І. правильно зробила, що вигнала цього колишнього директора О. Онищука, і він ще має совість судитись. Онищук О. може загриміти в тюрму!
А журналісти 1+1 правильно зробили що зняли сюжет, але якось дуже вибірково, бо тут є що гроші списують а школи взагалі не ремонтують!