Цей мальовничий куточок розмістився на півдні Поділля, у Придністров’ї, на обох берегах річки Серету. Навколо здіймаються, ніби підпирають небо, кручі. Прозоре та чисте повітря наповнюють запахи хвойних дібров, густо порослих на схилах гір. На одній з них, горі Пісочній, над селом возвеличується хрест, він і благословляє людей на доброту й привітність.
Тут є декілька освячених джерел з фігурами, а вода у криницях прохолодна, аж духмяна. А чого вартує давній парк, закладений ще в позаминулому столітті князями Сапєгами! Тут і сьогодні ростуть декілька тюльпанових дерев, унікальних для нашого краю.
Звісно, мова про Більче-Золоте на Борщівщині, де розташована обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації на 200 ліжок. Тут, під вмілим керівництвом доброї та чуйної людини – головного лікаря, кандидата медичних наук, заслуженого лікаря України Любомира Васильовича Синоверського оздоровлюють хворих не лише з області, а з усієї України. І навіть з-за кордону – Молдови, Росії, Прибалтики.
У Більче-Золотому лікують захворювання опорно-рухового апарату, загальної терапії, неврологічні та серцеві недуги… Повертають здоров’я пацієнтам за допомогою хвойно-соляних, радонових, сірководневих, бішофітних, торфо-грязевих ванн. Практикують підводні витяжки, масаж з мануальною терапією, гідромасаж. Є тут «солона печера», віброкрісла і віброліжка, сауна, фітобар, водні вправи у басейні…
Надзвичайно позитивні результати дають заняття у спортзалі (завідувач відділу ЛФК – Ігор Олександрович Мартинів). Енергійні молоді інструктори Тарас Танчак, Ірина Кудляк та Михайло Гроховський уміло планують та проводять фізкультурно-лікувальні вправи з різними навантаженнями для кожного хворого.
Доводилося на власні очі бачити, як людина приїжджає до лікарні на інвалідному візку, а за 2-3 тижні виходить власними ногами – результати лікувальної реабілітації вражаючі!
До Дня медичного працівника у лікарні провели конкурс на кращі медсестру і відділення. Пальма першості дісталася терапії. Медсестрички цього відділення продемонстрували не лише високі професійні навики, а й захопливі номери художньої самодіяльності.
Дбають у лікарні і про дозвілля паціентів. Щонеділі тут проводять екскурсії в околиці Більче-Золотого, у відомі печери “Вертеба”, “Кришталева”, “Оптимістична”, у село Монастирок, де є печерний храм 9 століття.
Тож повертаються пацієнти з Більче-Золотого не лише оздоровлені тілом, а й душею. Везуть додому в серці теплі спогади про лікарів, медсестричок, санітарочок, які дарують іншим радість життя. А ще згадують куточок Тернопілля, де все особливе: люди, вода джерельна, повітря й навіть камінь…
Віктор АВЕРКІЄВ.
Не хочу на Канари, хочу в Більче Золоте!
Трішки добра
Оте село, де я з нужди бував
Зветься Більче та ще й Золоте,
Красу невидану там я пізнав,
Душа ніжністю ушир росте!
На берегах Серету у красі
Линуть кручі до самого неба,
Тополі,трави зранку у росі,
Чуть соловейка – те, що треба!
Там орли ширяють у блакиті,
Ластівки оселились в стрісі,
Бджілки мед несуть тієї ж миті,
Дають діток бузьки в тиші!
Храм князі Сапєги збудували,
Де служба правиться й до нині,
Також парк незвичний заснували,
Щебече пташство там в калині!
Здавен років все особливе тут:
Люди,вода джерельна, камінь,
Звільняєшся таки од усіх пут,
В доброті жить охота сАмій!
Від золота з душі пішло село,
Від славної княгині Біла,
Золото оте в серцях осіло,
У тім і чари місця, сила!
PRYWIT. A JA WLASNE RODOM Z BILCZA ZOLOTOGO .NA DANYJ CZAS PROŻYWAJU W KRAKOWI ALE ZAWSZE JIDU DODOMU Z WELYKOJU RADISTIU. BILCZE NAPRAWDE ZOLOTE.