Будівництво власної лазні – мрія багатьох дачників, яка часто перетворюється на справжнє випробування нервів і гаманця. Замість очікуваного задоволення люди отримують стрес, перевитрати й недоробки, які псують майбутнє задоволення. Однак, якщо підійти до справи з розумом, можна уникнути більшості проблем.
Планування і вибір місця
Лазню треба віддалити від житлового будинку мінімум на 8 м, а від меж сусідів – на 3 м. Ідеальне місце – на невеликому підвищенні з хорошим природним дренажем.
При виборі проєкту варто орієнтуватися на сімейні потреби, а не на красиву картинку. Компактна лазня 3х5 метрів цілком задовольняє потреби родини з 4-5 осіб. Складніші проєкти з басейном чи кімнатою відпочинку коштують значно дорожче. Але, якщо не вистачає зовсім трошки, можна звернутися за позикою до МФО (https://moneyveo.ua/uk/–bad-credit-history/). Так ви матимете змогу не відкладати проєктування на довго.
Фундамент і матеріали
Для легкої дерев’яної лазні підходить стрічковий мілкозаглиблений фундамент або пальово-ростверкова конструкція.
Вибір матеріалів залежить від бюджету:
- брус природної вологості – найдешевший варіант;
- профільований брус – компроміс між ціною і якістю;
- клеєний брус – преміумсегмент з мінімальною усадкою.
Кожен має свої особливості монтажу і термін усадки, що впливає на швидкість завершення проєкту.
Каркас і утеплення
Зведення каркаса потребує точності та дотримання технологій. Найчастіше новачки помиляються з пароізоляцією – встановлюють її не тією стороною або взагалі ігнорують. Правильна схема утеплення для парної:
- вагонка;
- повітряний зазор;
- фольга;
- утеплювач;
- пароізоляція;
- каркас для обшивки.
Для утеплення підлоги використовують керамзит або спеціальні плити, які не бояться вологи. Стіни утеплюють базальтовою ватою товщиною мінімум 100 мм.
Піч та вентиляція
Серце лазні – піч – вимагає особливої уваги до безпеки. Металеві печі простіші у встановленні, але цегляні краще тримають тепло. Димохід треба робити з якісної нержавіючої сталі, бо економія на ньому може коштувати життя.
Вентиляція забезпечує комфортний мікроклімат і довговічність споруди. Припливний отвір розміщують біля печі на висоті 25-30 см від підлоги, витяжний – навпроти, на стіні під стелею.
Фінішне оздоблення
Для парної використовують липу, вільху або осику – ці породи не нагріваються і не виділяють смолу. Хвойні породи залишають для передбанника та кімнати відпочинку. Дошки кріплять особливим способом без металевих елементів. Підлога може бути дерев’яною або оздобленою кахлями. Останній варіант практичніший, але потребує підігріву взимку.
Будівництво лазні потребує терпіння і поетапного підходу. Розтягнувши роботи на сезон, можна уникнути стресу й отримати справжнє задоволення від створення власного куточка для релаксу. Головне – не поспішати й робити все з душею та розумом.