МАМИНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

МАМИНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

  • Сусідко, чули, вчора Ганю Петруньову швидка до лікарні забрала? Дістала великий тиск.
  • Та ви що, Марійко? Йой, така молода, і де вже того тиску взяла?
  • А ви не знаєте, Стефо? Та вчора її донька заміж виходила, а мами рідної на весілля не покликала. Що ж то робиться в світі, аж страх.
    …Крапельниця монотонно відміряла краплі розчину, який повертав Ганну до життя. Сил не було ні говорити, ні плакати. Вона просто дивилась у стелю і очима свердлила одну точку. Думала, не переживе вчорашнього дня. Чим же вона так завинила перед донечкою, що та її, рідну матір, на весілля не покликала?!
    Перебирала в голові різні епізоди з життя Катрусі від її народження і понині. Не знайшла нічого такого, чим би могла скривдити доню. Знала, на рішення доньки мав вплив батько – Ганнин колишній чоловік, який залишив їх з Катрусею, а сам знайшов набагато молодшу дружину й одружився вдруге. Виїхали жити до сусідньої Польщі, а тепер ще й донечку до себе забрав, мовляв, тут престижніше здобувати вищу освіту. Ганна й не перечила. Він – батько, та й донька сама вправі вирішувати, де хоче вчитися. Повнолітня вже. А тут – на тобі, вже й мама непотрібна.
    Щось запекло біля серця. Ганна кинула під язик «корвалмент» і потягнулася до телефону. Відкрила сторінку в соцмережах, а там вже й фото з весілля донечки є. Сльози вирвалися на волю, а думала, що вчора вже всі виплакала.
    «Як же тобі личить весільна сукня, донечко. Благословляю тебе і зла не тримаю. Будь щасливою», – благословляла свою Катрусю і її чоловіка, гладивши фото через екран телефона.
    Жінку ніхто з рідні не навідував у лікарні – лише двічі чи тричі сусідки прийшли, щоб принести домашньої їжі та придбати ліків. Говорили про те, про се. Не насмілювалися тільки порушувати тему весілля, що стало причиною її недуги.
    Сьогодні Ганну виписують. Її фізичний стан значно покращився, от тільки шкода, що душевного болю не змогла вилікувати. Нічого, вона сильна, впорається.
    Щойно переступила поріг лікарні, як на сходах помітила таку рідну постать – стояла її донечка поряд зі своїм чоловіком. Ганна його по фото впізнала, бо вживу ще не бачила. Катруся винувато опустила очі.
  • Прости, мені, мамо. Це через мене ти тут, – сльози так і котилися з очей Каті. – Це татова нова дружина була проти того, щоб ти була на весіллі. Вона йому так і сказала: «Або я, або вона». Він і вибрав. А я змовчала. Пробач, рідненька, якщо зможеш. Без твого благословення наш шлюб не буде щасливий. Ми тільки розписалися, а шлюб хочемо взяти в нашій церкві. Відзначимо скромно, в колі рідних і друзів.
  • Донечко, я вас благословила ще в той день, коли дізналася про весілля і, звісно, все тобі простила.
    Вони плакали, обійнявшись, і вкотре просили пробачення одна в одної.
    Оля ГЛАДЧУК-ПОПАДЮК.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares