Ти – жінка, ти – росинка, ти – сльоза, українко… Світ захоплюється красою, жіночністю і розумом українок. Зачаровується ніжністю… Українська врода полонила далеку Америку. Конкурс краси, який тут проводять, вважається найгарнішою подією діаспори. А його глядачами є не лише наші діаспоряни. Красуням-українкам аплодують і американці, і представники багатьох інших громад.
Минулого місяця у Чикаго відбувся фінал конкурсу «Міс Українська Діаспора- 2013», організатором якого є найбільший незалежний інформаційний ресурс в діаспорі Медіа-портал VIDIA. Вісімнадцять красунь українського походження з багатьох штатів Америки змагалися за корону і титул «Міс…». Переможницею конкурсу стала Соломія Крунь. Дівчина родом з міста Чорткова, що на Тернопільщині. Зараз живе у США, в Чикаго. Соломія вразила журі граційністю, елегантністю. Полонила танцем. І, звісно, чарівною вродою…
– Соломіє, колектив газети «Наш ДЕНЬ» і я особисто вітаємо з перемогою. Приємно, що Тернопілля має свою красуню за океаном.
– Дякую. Узагалі, я – проста і щира українська дівчина. Закінчила у рідному місті школу. Навчалася на юридичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Вважаю, що кожна людина повинна самовдосконалюватися, у першу чергу через освіту. Це й моя мета також. Тому я тут, у США (Соломія мріє в одному з чиказьких коледжів отримати медичну і юридичну освіту – авт.). Крім того, для мене дуже важливі стосунки між людьми. А ще мрію про чудовий дар – материнство.
– Скільки часу живете в Чикаго? І якими були перші враження від американского мегаполіса після, порівняно мініатюрного, українського Чорткова?
– Я в Чикаго зовсім недавно – з цьогорічного червня. Звичайно, краса рідного краю – найдорожча, наймиліша. А в цьому величезному місті приваблюють височенні хмарочоси, озеро Мічиган і чудова природа довкола нього. Цікаво, що колосальної різниці між містом дитинства і Містом вітрів не відчуваю. Найперше тому, що тут живе багато емігрантів з Чорткова та його околиць.
– Майже кожна красуня мріє про подіум. Ви також мали такі мрії?
– Колись, у думках, уявляла себе маленькою принцесою. В короні, звісно. Маленькі дівчатка люблять подібні фантазії. У дитинстві навіть сцену споруджували зі старшою сестрою – зі стільців та інших підручних матеріалів – і пробували дефілювати. Але про участь у конкурсі краси ніколи серйозно не думала. Хоча до сцени звикла змалку – була учасницею ансамблю «Джерельце» під керівництвом Марини Євсюкової. Ми мали багато виступів. Гастролювали й за кордоном.
– Ви отримали одразу два титули – «Міс Українське Чикаго» і «Міс Українська Діаспора-2013». Що для вас означають ці нагороди?
– Я зовсім не сподівалася на такий успіх. Та й, узагалі, на конкурс йшла з бажанням гарно провести час, познайомитися з цікавими людьми, пізнати щось нове. Тепер дві корони додають натхнення працювати далі. А перемога ще раз підтвердила: досягнути вершину можна лише тоді, коли серце сповнене любов’ю.
– Корону найкрасивішої українки Чикаго ви подарувати іншій конкурсантці – Анастасії Радюшиній. Вчинок – гідний справжньої королеви. І, все-таки, чому вирішили поділитися короною?
– Якби це було можливим, то одягнула б корону на кожну конкурсантку. Не злукавлю, якщо скажу: всі дівчата – талановиті, розумні, гарні… Тому я бажаю, щоб мій вчинок розглядали як пошанівок спражньої української краси.
– Головним подарунком для вас став авіаквиток на подорож в Україну. Скористаєтеся ним?
– Квиток додому – це те, про що мріє кожен емігрант. Неодмінно скористаюся! Як тільки-но з’явиться вільний від навчання час.
– Батьки, рідня, друзі вболівали за вас у рідному Чорткові. Соломіє, які були перші мамині слова після перемоги?
– Мама була першою, кому я повідомила про перемогу. У відповідь почула у слухавці не слова… мама плакала… від радості. Батьки хвилювалися за мене більше, ніж я сама за себе. Відчувала через тисячі кілометрів биття їхніх сердець. Мої батьки – мама Ольга і тато Віктор – найдорожчі, наймиліші серцю люди. Я вдячна, що виховали мене, опираючись на справжні людські цінності. І, користуючись нагодою, дякую друзям, землякам, знайомим і незнайомим людям, усім, хто повірив у мене, хто підримав.
– Титуловані красуні, зазвичай, отримують пропозиції від рекламних агенцій, будинків моделей. Займаються благодійністю. Що обрали чи оберете ви?
– Я готова до нових починань, відкрита для ідей. У моїх планах – зробити багато добрих, корисних справ. Обіцяю! А наразі хай це буде маленькою таємницею.
– Ви були на конкурсі одягнуті в дуже гарний національний стрій. Він – з України? З дому?
– Ой, це така історія… Костюм шили в Україні. Перед тим поміряла себе рулеткою – перше, що потрапило під руки. Було незручно, але… Батьки вислали стрій поштою. І він чомусь довгий час блукав Штатами, поки потрапив до мене. На щастя, вчасно.
– Організатори конкурсу готують подарунки від українських красунь з діаспори для дітей-сиріт в Україні. Справа, гідна похвали.
– Це дуже гарна ідея. Адже разом з речами, діти отримують любов і увагу. Маємо багато планів стосовно цього.
– Після завершення конкурсу, у розповіді про себе, ви сказали: «Я маю все, що люблю, бо люблю все, що маю». Слова щасливої людини…
– Я справді задоволена тим, що зараз маю. У мене є люди, яких люблю. Я маю можливість дарувати їм щастя. Я вмію бачити і відчувати красу навколишнього світу. Я – живу! Невже це мало?!
– Життя у США – по-своєму цікаве, яскраве, багатогранне. І перспективне для вас. І все ж… ностальгія часом навідує?
– Україна – це наша мати. І сумую за нею завжди. Адже наша земля – благословений край з багатою культурою, неймовірно гарною природою, з людьми, у яких великі, світлі, сонячні душі. Пишаймося, що ми українці!
Ольга ЧОРНА,
США.
