Розмовляючи із знайомими тернополянками, які їздять на заробітки, зайшла мова про українські реформи. Мої співрозмовниці – з вищою освітою. Колись працювали на місцевих підприємствах, які вже «віддали Богові душу». Так ось, одна з жінок невесело пожартувала: «Ми самі собі – реформи. Бо змушені були давати раду, коли зарплат на роботі не платили, а потім – скоротили. «Човникували». На ринках стояли. Згодом «прорубали вікно» на європейські роботи. Реформи вдалися, якщо не зважати, що життя минає на чужині».
Реформаторів в Україні тьма. А де реформи? Значна частина населення їх не бачить і не відчуває. Як свідчать результати соцопитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, 39,7 відсотків українців не вірять в успіх реформ в країні і 42 відсотки вважають, що з необхідних – не зроблено нічого. І лише 0,4 відсотки вважають: більша частина необхідних реформ вже зроблена. «Колосальний» результат діяльності влади!
А нещодавно Лондонський аналітичний центр «Legatum Institute» склав рейтинг найбільш процвітаючих країн світу у 2017 році в рамках щорічного дослідження «Prosperity Index». Експерти оцінювали 149 країн за вісьмома критеріями: економіка, освіта, охорона здоров’я, особиста свобода, безпека, можливості підприємництва, управління і соціальний капітал. Нашої держави серед процвітаючих країн нема. У топ-10 найбільш благополучних держав: Норвегія, Нова Зеландія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція, Нідерланди, Данія, Канада, Австралія, Велика Британія. Україна, порівняно з минулим роком, опустилася на п’ять позицій, посівши 112 місце. Безпека і медицина – найслабші місця нашої країни.
Економіка також кульгає на обидві ноги. Що, власне, стимулює трудову міграцію. За даними «ExpatInsider», до п’ятірки країн, де проживає найбільше українських мігрантів, увійшли: Росія, Канада, Польща, США, Бразилія. Там зараз налічується понад вісім (!) мільйонів наших співвітчизників. Водночас, приміром, в Італії проживає 231 тисяча українців, в Німеччині – 230 тисяч. Згідно з дослідженням «InterNations», більшість українських мігрантів – жінки. Українці за кордоном кажуть: основною причиною міграції став пошук кращих умов для життя. І констатують, що за кордоном вони заробляють набагато більше, ніж удома.
І тут вирішив «розщедритися» рідний уряд – з наступного року підвищити «мінімалку». Хто не хоче отримувати більше? Але ситуацію, як кажуть, треба оцінювати тверезо.
Кабмін, водночас, погіршив прогноз інфляції на 2018 рік – з семи – до дев’яти відсотків. Про це йдеться у схвалених урядом 1 грудня поправках до «Основних прогнозних показників економічного й соціального розвитку України на 2018-2020 роки». Тобто, споживчі ціни у наступному році зростуть на дев’ять відсотків. А на 2019 рік погіршений прогноз інфляції – з 5,9 до 6,5 відсотків. І через прискорення інфляції очікується скорочення приросту реальної зарплати – з 10,9 до 9,6 відсотків.
Проте уряд і президент впевнено прогнозують збільшення «мінімалки» до 4100 гривень. І нардепи в унісон з урядовцями кричать: треба підвищити!
Політологи та економічні експерти розгублені «щедрістю» президента, прем’єра і парламентарів, бо не розуміють, звідки надійдуть кошти на це підвищення. Адже інвестиційний клімат в країні не поліпшився, серйозних фінансових надходжень не було.
Люди також переконані: через інфляцію підвищення буде непомітним. Та й роботу можна втратити. Не факт, що через зростання «мінімалки» подекуди не будуть скорочені робочі місця. І, до речі, зараз зарплату менше, аніж 3200 гривень, отримують 20 відсотків українців.
Підприємці, у свою чергу, запевняють: знову зросте ЄСВ і вони просто не зможуть його виплачувати. Справді, найважливішим питанням є те, чи зможе бізнес потягнути мінімальну зарплату у розмірі 4100 гривень, наголосив на телеканалі ZIK політолог Дмитро Разумков. Для багатьох підвищення до 3200 гривень було достатньо складним. «Якщо ж говорити про так званих «ФОПів» – фізичних осіб-підприємців, то малому бізнесу буде доволі складно виплачувати такі зарплати», – вважає Разумков.
Інший експерт, співзасновник Громадянської платформи «Нова Країна» Андрій Длігач, дотримується думки, що економічних підстав для підвищення «мінімалки» нема. Просто, такі заяви свідчать про початок передвиборчої кампанії. За підрахунками Длігача, після попереднього підвищення «мінімалки» інфляція склала більше двох відсотків. Такий наслідок цього необгрунтованого рішення. Хоча, у владі заспокоювали: яка інфляція? Нічого подібного не прогнозується.
Крім того, ріст «мінімалки» може спричинити ще більшу міграцію. Цього добивається нинішня українська влада? Адже 4100 гривень – далеко не мінімальна європейська зарплата. У Європі чорноробочі можуть отримати 600-800 євро. З іншого боку, може, владі вигідно, аби українці їхали працювати за кордон? 4100 гривень – це у межах 130 євро за нинішнім курсом. А чимало заробітчан щомісяця передають в Україну набагато більші суми. У результаті, бізнес депутатів, чиновників та інших «слуг народу» непогано живе за рахунок заробітчанських грошей.
Експерти кажуть: попереднє підвищення «мінімалки» спричинило втрату близько 500 тисяч робочих місць. Тому, на переконання Андрія Длігача, президент і прем’єр «мають опікуватися не передвиборчими обіцянками і популістськими заявами, а створенням умов для того, аби іноземний бізнес інвестував, а український – повертав гроші до країни і створював нові робочі місця». Бо якщо поїдуть українці, то в нас працюватимуть робітники з Гани, Узбекистану, Туркменістану. І це вже починається…
Але вибори в Україні запаморочують. Бо це – великі гроші і влада. І можливість розпоряджатися долею держави й громадян, фактично, не відповідаючи за наслідки своєї діяльності.
