Ми вже живі!

Кийками та черевиками «беркутівців», кулаками «тітушок», звільненнями журналістів з посад та відстороненням їх від ефірів вітчизняна влада забезпечує свободу слова. Нас ненавидять, бо бояться, жорстоко б’ють та всіляко залякують, щоб мовчали, нищать камери та фотоапарати, щоб не розповіли істину – гірку правду про сучасні українські реалії.

«Ты еще живой?», – запитували спецназівці у чоловіка, який, скоцюрбившись, нерухомо лежав на закривавленій бруківці Банкової. Запитували, і, переконавшись, що жертва ще дихає, продовжували бити.

Тільки завдяки професійності телевізійного оператора, який також наражався на реальну небезпеку, ці грудневі кадри облетіли увесь світ.

І світ жахнувся.

А ще того ж дня у протистоянні біля адміністрації президента зазнали травм різних ступенів тяжкості більше 40 медійників. Вони постраждали, виконуючи свою безпосередню роботу, потерпіли від тих, хто повинен був їх захищати.

Узагалі ж, у 2013 році Інститут масової інформації зафіксував 101 випадок фізичного насилля над журналістами, з яких заледве не половина – 48 інцидентів – сталися у грудні. Кожен десятий постраждалий – жінка.

64 журналістів  катували працівники міліції.  На другому місці серед нападників – приватні охоронці та власники бізнесу -13 випадків. На третьому – «тітушки», які здійснили 9 нападів.

Дослідники також наголошують, що 70 представників ЗМІ постраждати під час масових заходів. Найбільше нападів трапилися у липні (10), листопаді (11) та грудні (48). 72 випадки зареєстровані у Києві, 5 – в АР Крим, решта – в інших регіонах України.

Крім того, на початку минулого тижня сталася подія, майже аналогічна з вбивством Георгія Гонгадзе.  Вночі на безлюдній трасі нелюди напали та жорстоко побили журналістку і активісту Євромайдану Тетяну Чорновол.

Чиє замовлення виконували вони?  І хоча підозрювані у нанесенні Тані тяжких тілесних ушкоджень вже заарештовані, навряд чи найближчим часом українці знатимуть відповідь на це надважливе запитання.

Уже наступного після розбійного нападу дня у столиці та десятках українських міст громадські активісти, газетярі та телевізійники, кореспонденти електронних засобів масової інформації пікетували адміністративні будівлі Управління внутрішніх справ з вимогою оперативного та об’єктивного розслідування усіх злочинів проти мирних людей.

«Тернопільські журналісти обурені останніми подіями, які відбулися в Україні та бездіяльністю міліції щодо них. Кілька десятків репортерів були жорстоко побиті працівниками «Беркуту» вночі 30 листопада на майдані Незалежності та 1 грудня на Банковій. Минає місяць, однак міністр МВС Віталій Захарченко досі не відзвітував перед Україною про покарання винуватців. Невідомо навіть, чи їх взагалі виявили. Тим часом, як посадова особа, міністр внутрішніх справ несе особисту відповідальність за безчинства своїх підлеглих та за безпеку громадян України, тим паче – журналістів, –  йдеться у зверненні тернопільських медійників, яке вони через місцевих правоохоронців передали у Київ. – Чашу терпіння переповнило жорстоке побиття нашої колеги і громадської активістки Євромайдану Тетяни Чорновол. Таке може відбуватися лише у державі, де панує свавілля, насильство і беззаконня. Де кримінальні елементи різних мастей нахабно й безкарно посягають на права громадян, гарантовані Конституцією. Нагадуємо пану Захарченку, що саме до цих пріоритетів належать і свобода слова, і свобода мирних зібрань. Нагадуємо також, що міліція в Україні утримується за рахунок податків її громадян. То навіщо нараду міліція, яка не тільки не спроможна захистити, а й сама загрожує йому? Тому вважаємо, що ви, пане Захарченко, якщо для вас ще існують поняття офіцерської честі і людської гідності, повинні подати у відставку, попередньо забезпечивши об’єктивне розслідування побиття Тетяни Чорновол та усіх інших злочинів проти журналістів та активістів Євромайдану».

Окремо місцеві журналісти вимагають від начальника УМВС України в області Віктора Сака «не допускати подібних злочинів проти журналістів, громадських активістів та молодіжних лідерів на території Тернопільщини, стояти на сторожі захисту прав громадян, а не певної політичної сили».

«Ты еще живой?», – і знову удар кийком – по голові, черевиком – в обличчя, у живіт…

Людина, що лежала в безпам’ятстві, вже не могла відповідати. Ми ж зобов’язані зробити це за неї.

Так, ми ще живі. Більше того, МИ ВЖЕ ЖИВІ, бо молода кров, пролита «Беркутом» на Майдані Незалежності, ніколи не дозволить нашому професійному сумлінню мовчати. Ми прокинулися, бо мусимо заступитися за своїх дітей, братів чи сестер. Ми завжди будемо на передовій, бо українці довірили нам писати історію народу, який піднявся з колін та повстав на захист своєї гідності і честі.

Ми ще живі та вже не кволі,

Не безпорадні, як колись,

Бо нині наші різні долі

В єдину долю заплелись.

Ми вже живі і кожне слово,

Що промовляємо до вас,

Хай не загубиться в полові

Тисяч пустих лакейських фраз.

Журналісти Зіна КУШНІРУК, Олег ГРУШКОВИК, Ольга ЧОРНА, Тоня БРИК, Юля ТИМЧИШИН.