Минулий тиждень ще раз яскраво засвідчив усю хибність комуністичної догми про те, що революційна ситуація в тій чи іншій країні виникає тоді, коли верхи не можуть діяти по-новому, а низи не хочуть жити по-старому.
Виявляється, в українському варіанті усе значно складніше – доведені до відчаю люди замість учергове палити шини на Майдані, масово взялися штурмувати супермаркети і продовольчі магазини. У візки чи пластикові пакети вміщалося все, що зазвичай купували раз-два у місяць, а то й рідше – цукор, борошно крупи, олія, сіль, оцет і навіть… туалетний папір та засоби для чищення унітазів. Очевидно, що налякані стрімким падінням гривні і сюрреалістичною небезпекою голоду, покупці забули, що, коли не їсти, то й у вбиральню можна значно рідше ходити. Відтак придбаних лише за день запасів гігієнічних товарів українцям може вистачити аж до наступного благополуччя, яке, за словами прем’єра, вже не за горами. Щоправда, Яценюк не уточнив, які саме гори мав на увазі – Еверест чи Печерські пагорби. Зрештою, різниця не настільки велика, як здається на перший погляд, бо у сучасних українських реаліях нерідко легше підкорити найвищу вершину світу, ніж достукатися до громадянського сумління тих, хто засів за масивними дверми Адміністрації президента, Кабміну чи Верховної Ради. У цьому переліку мало не забув згадати і про Нацбанк, бо, як свідчить коматозний стан національної валюти та мляві спроби банкірів її реанімувати, до повного одужання гривні ще ой як далеко. Зрештою вона так і може залишитися інвалідом на міжнародних ринках.
Узагалі ж складається враження, що нинішні соціальні потрясіння багатьом вигідні. Передусім, владі, яка, довівши ситуацію до абсурду, настільки налякала людей, що майже без суспільного спротиву заставила Україну у міжнародні ломбарди. Більше того, тепер, навіть після обіцяного президентом повернення гривні до показника 20-21 за долар США, уже й ніхто не згадає про те, що не так давно цей курс був чи не удвічі вищим.
Ажіотажем на ринку продовольства, безсумнівно, повною мірою скористалися і власники магазинів, які по кілька разів на день переписували цінники на товарах, закуплених ще задовго до їх подорожчання.
З «перспективою на майбутнє» нині працюють і на ринку нафтопродуктів. Адже, на думку фахівців, навіть у доларовому еквіваленті вартість пального значно завищена. І навіть тепер, коли «зелений» поволі втрачає у вазі, водії на автозаправках цього не відчувають.
Як завжди оперативно відреагували на ситуацію і базарники. Причому, не виробники продуктів, яких туди явно не підпускають, а перекупники.
У промислових крамницях усе виглядає ще парадоксальніше. Аби щоразу не переписувати ціни на деякі модні, буцімто фірмові, товари, тут вирішили вказувати їх вартість у доларах.
Натомість ні контролюючі служби, ні Антимонопольний комітет, ні асоціації захисту прав споживачів та деякі інші державні інституції, покликані жорстко реагувати на явне нахабство горе-бізнесменів, абсолютно «випали в осад» і чекають чи то свого переформатування, а чи повного розформування.
Розгул демократії аж зашкалює. А тим часом усе – і порожні полиці у магазинах, і доведені до відчаю люди, і невизначена, далека від позитивної ситуація на Сході, – вказують на те, що, задекларувавши європейське майбутнє України, вітчизняна влада вкотре заблудилася між трьох дерев і за рівнем життя завела українців десь в Африку.
Щоправда, там хоч банани дешевші. А ще – немає зими, тож за опалення платити не треба.
Юрко СНІГУР.
