Олег Саїк з Чернелева-Руського Байковецької громади не був на весіллі своєї доньки Мар’яни, у той час він захищав Україну від російських окупантів. Жартував, що на хрестини майбутнього внука він вже неодмінно приїде. І якби не проклята війна…
Олега любили і поважали в селі. Він був майстром на всі руки, завжди відгукувався, коли просили допомогти. Веселий, позитивний, щирий… Відповідальним, відважним, товариським і мужнім Олег був і на фронті, боронячи від російських загарбників Україну.
Ще 16 грудня прийшла звістка про те, що Олег, після жорстоких боїв з окупантами під Бахмутом, пропав безвісти. До останньої хвилини рідні сподівалися, що Олег живий, він повернеться з поля бою… На жаль, надто тоненькою була ниточка надії. Підтвердилося найгірше – Олег тоді загинув.
Ніколи більше не обійме свого доброго сина мама Галина, люблячого чоловіка дружина Наталія. Не пригорнуться до тата чотири доньки – Галина, Олена, Мар’яна та Єлизавета. Ростимуть без чудового дідуся онуки Вікторія та Андрійко…
Про це повідомили у Байковецькій громаді:
«Село Чернелів-Руський знову в скорботі. Уже втретє за час російської агресії рідні, друзі, односельчани, мешканці багатьох сіл Байковецької громади та Тернополя на колінах зустріли тіло загиблого під Бахмутом Олега Саїка. З самого краю села аж до хати чоловіки на знак пошани до Героя несли домовину на плечах.
Особливо вразив один момент. Коли труну занесли до хати, на подвір’ї, де було дуже багато людей, запанувала глибока-глибока тиша. Було чутно тільки церковні дзвони і, наче ножем, повітря краяли материнські ридання.
І, напевно, в усіх тоді на думці було одне: Боже, врятуй Україну, не завдавай нам стільки болю і страждань, якнайшвидше даруй нам Перемогу!»
Сотні людей прийшли віддати шану і провести в останню земну дорогу свого Героя. Олег Саїк поповнив ряди небесного воїнства і тепер назавжди стоятиме на сторожі доброти і правди, захищаючи Україну та найдорожчих його серцю людей із Вічності.
«Тільки людина великої любові до рідних, до України, людина надзвичайної мужності здатна пожертвувати собою заради того, щоб жили ми всі.
Олега Саїка у Чернелеві-Руському любили і поважали: майстер на всі руки, жартівник, веселун, завжди всіх послухає… А ще він – хороший син у матері Галини, люблячий чоловік дружини Наталії, неймовірний батько чотирьох дочок Галини, Олени, Мар’яни та Єлизавети, чудовий дідусь онуків Вікторії та Андрійка, товариський сусід, зрештою, гідний громадянин свого села! Так сталося, що на весіллі Мар’яни він не зміг бути: захищав Україну. Жартував, що на хрестини майбутнього онука приїде. Не судилося! Але діти Олега Саїка, онуки завжди будуть його пам’ятати і гордитися ним! Бо Герої не вмирають!» – такі щирі слова про свого земляка висловили у Байковецькій громаді.
Вічна пам’ять Герою! Дякуємо за Україну!
