У 2019 році на фінансування статутної діяльності політичних партій планують спрямувати майже 565,7 мільйонів гривень. Так ухвалила Верховна Рада у держбюджеті на наступний рік.
На кінець нинішнього року шість парламентських партій уже отримали з казни 1 мільярд 123 мільйони гривень. Фінансувати партії держава почала у 2016 році.
Отже, за підрахунками Громадського руху «ЧЕСНО», протягом трьох років «Народний фронт» отримав загалом 296 мільйонів гривень. «Блок Петра Порошенка» – 292 мільйони. «Самопоміч» – 262 мільйони. «Опоблок» – 105 мільйонів. Радикальна партія Ляшка – 100 мільйонів. «Батьківщина» – 70 мільйонів гривень.
А після парламентських виборів-2019 державне фінансування матимуть і позапарламентські партії, за які проголосують від двох відсотків виборців. Партії, що подолають 5-відсотковий бар’єр, окрім держфінансування, отримають ще й компенсацію офіційних видатків на виборчу кампанію.
Слід зазначити, державне фінансування політпартій існує у більшості країн світу. Це робиться задля зменшення впливу олігархів на партії, виведення фінансів з тіні та розвиток життєздатної структури партій.
В Україні ж вплив олігархів на партії залишається доволі серйозним, хай би скільки державних грошей не виділяли. А, по-друге, українські партії можуть витрачати кошти платників податків на що завгодно, не пов’язане з виборами.
Як зазначають у КВУ, «Народний фронт», для прикладу, у минулий і позаминулий роки значну частину грошей з держбюджету спрямував на рекламу в медіа. «Опоблок» вчинив аналогічно.
У середньому частка державних коштів у загальному бюджеті українських партій сягає 87 відсотків. Майже стільки «вливають» у свої політпартії Іспанія та Італія. А ось багатші країни – Німеччина та Велика Британія – не такі щедрі. Частка держкоштів у загальному бюджеті їхніх партій сягає лише 20-30 відсотків.
Українські нардепи, як бачимо, люблять хвалити себе і свої політсили за кошти платників податків. А от працювати в парламенті бажання не мають. Так, протягом чотирьох років роботи у Верховній Раді лише 217 депутатів взяли участь бодай у половині голосувань. Тобто, голосували більш-менш систематично. Такі результати проекту «Дослівно», оприлюдненні Комітетом виборців України.
Крім того, в Раді є кілька десятків «мертвих душ», які можуть вважатися депутатами лише умовно. Йдеться про політиків, що системно не беруть участі в голосуваннях. Хоча, відповідно до закону, участь в голосуваннях є обов’язком народних депутатів. Але що для них закон?!
Значна частина цих нардепів виправдовують свою бездіяльність перебуванням в опозиції. Проте, вони мали б це доводити не ігноруванням голосувань, а голосуванням «проти», пояснив голова КВУ Олексій Кошель.
Є у парламенті десятки політиків, які не голосують майже ніколи. Приміром, 21 нардеп узяв участь лише у п’яти відсотках голосувань Ради. Це, зокрема, Сергій Клюєв, Вадим Рабінович, Юхим Звягільський, Сергій Льовочкін, Юлія Льовочкіна, Дмитро Добкін, Юрій Бойко, Нестор Шуфрич та інші. Ігнорують голосування: Михайло Добкін, Наталія Королевська, Сергій Ківалов, Віталій Хомутиннік, Михайло Поплавський…
Найактивніше політики працювали на початку каденції. А потім – як хотіли.
Щодо виборців, то багато хто – також не ангели. Як свідчить соцдослідження, проведене Центром Розумкова, кожен п’ятий українець готовий продати свій голос на виборах за гречку, гроші чи інші матеріальні блага. А політики хіба проти?..
