На сонячних схилах степових і лучно-степових ділянок природного заповідника «Медобори» навесні щирим золотом зоріє горицвіт весняний (Adonis vernalis).
Це – багаторічна трав’яниста рослина з великими, до семи сантиметрів у діаметрі, золотисто-жовтими квітками. Вид, занесений на сторінки Червоної книги України, включений до Додатку CITES.
У народі горицвіт ще називають гориквіт, жовтоцвіт, мак заячий… Коли рослина зацвітає, то здається, що то сонячне сяйво загоряється на трав’янистих горбах.
Рослина потребує охорони. Для збереження та відтворення виду слід організовувати заказники в місцях його зростання, контролювати стан популяції. Заборонено заготівлю рослин, терасування та заліснення схилів, наголошують у природному заповіднику.
Горицвіт ще називають квіткою незгасної любові. Про неї існують легенди.
У давні часи, начебто, юнак Адоніс, син царя Кіпру, був убитий на полюванні вепром. Афродіта гірко оплакувала смерть коханого, і за її велінням з крапельок його крові виросла чудова квітка.
Зглянувшись над богинею, Зевс наказав відпускати навесні Адоніса на землю. В цей весняний час разом із Афродітою радіє вся природа.
Інша легенда розповідає, що квітка отримала ім’я Адоніс на честь фінікійського і ассирійського бога сонця Адона, який кожної весни помирав і воскресав.
…Золотом горять квіти горицвіту. Мов розгублені крапельки сонця на землі…
Фото Руслани Слободян.
