Такий вантаж носила у своєму жовчному міхурі його пацієнтка. Операція була успішною – на третій день жінка пішла додому, забравши кілька сотень камінців уже у торбинці.
За даними статистики, 6-8% населення знають про жовчнокам’яну хворобу не з чуток. Але, як правило, звертаються за допомогою, коли терпіти вже немає сил. Проте «запущена» стадія може призвести до незворотних процесів в організмі.
Як побороти недугу і бути здоровим, «Наш ДЕНЬ» запитав у лікаря.
У зоні ризику – любителі жирної їжі
– Василю Семеновичу, розкажіть, для чого взагалі в організмі потрібен жовчний міхур?
– Він виконує функцію резервуару: у ньому накопичується додаткова порція жовчі, адже печінка постійно виділяє жовч. Добова кількість становить 500-600 мілілітрів. Жовч транспортується по спеціальних протоках, які згодом через загальний жовчний протік потрапляють у дванадцятипалу кишку. Біля цього протоку розташований жовчний міхур. Коли жовч в організмі не потрібна – вона потрапляє у нього. Якщо потрібна – жовчний міхур скорочується – і в дванадцятипалу кишку потрапляє додаткова порція жовчі. Для чого ця додаткова порція? Почнімо з того, що жовч сприяє перетравленню їжі. Коли людина вживає овочі, фрукти, то їй вистачає щоденної порції жовчі, яку виділяє печінка. А коли починає їсти м’ясо, ковбасу, більш «важкі» продукти, то жовчний міхур скорочується і викидає цю додаткову порцію для кращого перетравлення.
– Чому ж у жовчному міхурі утворюються камені?
– Взагалі жовчнокам’яна хвороба пов’язана із порушенням обміну речовин. Зокрема, це пов’язано із жовчними кислотами. Поки не досліджено, чому так відбувається, але встановлено безпосередній зв’язок між, скажімо, густиною жовчі та частотою утворення жовчних каменів. Що густіша жовч, то більше вона здатна до кристалізації та утворення камінців.
– Чи справді жовчнокам’яна хвороба частіше буває в жінок?
– Так. Це пов’язано з будовою тіла, є низка інших факторів. Наприклад, під час вагітності у жінок відбувається додатковий тиск на інші внутрішні органи, це впливає на порушення відтоку жовчі. Відіграє роль і спадковість.
– А спосіб життя, який веде людина, може загострити ризики виникнення каменів?
– Звичайно, і найчастіше це пов’язано з харчуванням. Жовчнокам’яна хвороба частіше розвивається у повних людей, а також у тих, які полюбляють вживати жирну важку їжу.
«Німа» хвороба
– Чи завжди людина може зрозуміти, що носить у собі непотрібний вантаж?
– Ні, адже жовчнокам’яна хвороба може протікати «німо», тобто без симптомів. Найчастіше люди звертаються до лікаря, коли в них раптово виникає сильний біль у животі. Як правило, відбувається це тоді, коли камінець уже закупорює жовчний міхур, як горлечко пляшки. Тому і болить.
– Якщо нічого не робити й «глушити» його знеболювальними?
– Тоді у жовчному міхурі може відбутися нагноєння жовчі. Це є одним із ускладнень жовчнокам’яної хвороби.
– Які ще бувають ускладнення?
– Насамперед потрібно сказати, що ускладнення найчастіше виникають, коли людина не звертається до лікаря. У своїй практиці я зустрічав пацієнтів, які самі собі призначали медикаменти, включно з антибіотиками. Вони зіставляли симптоми, читали в Інтернеті, що у стані загострення ця хвороба, як правило, супроводжується болем у правому підребер’ї, а якщо починається приступ, то виникає так звана жовчна коліка, коли біль посилюється і додається специфічні симптоми. Людина вже не може глибоко вдихнути і приймає вимушене положення тіла, притискаючи коліна до грудей. І от якщо хворий не звертається до лікаря, а починає вживати антибіотики, то нагноєння може перейти у водянку жовчного міхура.
– Як вона проявляється?
– Після вживання антибіотиків уся флора гине і замість жовчі в міхурі утворюється так звана біла жовч, тобто вона майже стерильна. А от симптоми при цьому спершу можуть і не проявлятися. Така патологія може призвести навіть до розриву жовчного міхура. А найбільш грізним ускладненням жовчнокам’яної хвороби є холедохолітіаз.
– Що це таке і в чому небезпека?
– Це ускладнення пов’язане з тим, що дрібні камінці, які мають близько 4-6 міліметрів у діаметрі, проскакують через протік жовчного міхура в загальний жовчний протік і викликають закупорку жовчі. Через камінець жовч не може вийти з печінки в дванадцятипалу кишку, де вона повинна, фактично, працювати. Внаслідок цього жовч накопичується спершу в печінці, потім іде в тканини, і люди ходять у прямому сенсі слова жовті – це так звана механічна жовтяниця. На її фоні може розвиватися біліарний панкреатит. Це – запалення підшлункової залози, яке спровоковане тим, що жовч починає потрапляти у її протік. Захворювання дуже небезпечне, дороговартісне і непрогнозоване. На жаль, у 75 відсотків випадків воно завершується летально. Адже панкреатит може перейти в панкреонекроз, коли вигнивають тканини підшлункової залози і навіть «роз’їдаються» кровоносні судини, що провокує кровотечі. На щастя, якщо так можна сказати, панкреатит супроводжується сильним болем, блюванням, високою температурою – і людина не може не звернутися до лікаря. А успіх у лікуванні залежить від терміну госпіталізації: що раніше – то краще.
Через два дні – виписують додому
– Проте, багато хто вважає: нічого страшного, що є камінці. Головне дотримуватися дієти – і вони не турбуватимуть…
– Хотілося б звернутися до потенційних пацієнтів, щоб люди, які знають про хворобу, не чекали дарма. Камені в жовчному міхурі – це бомба сповільненої дії. Невідомо, коли вона рване, а рване обов’язково. Як правило, це відбувається у несприятливий момент, коли є побутові чи інші проблеми. Адже загострення може виникнути на фоні стресу чи фізичної роботи – після прополювання грядок, прибирання. Коли змінюється положення тіла, камінці теж здатні рухатися.
– Як сьогодні лікують жовчнокам’яну хворобу?
– Пацієнтам здійснюють операцію із видалення жовчного міхура. Застосовують малоінвазивні технології, тобто такі, що не завдають значної травми органам і тканинам пацієнта. Часто люди звертаються до нас із больовими приступами, коли ми діагностуємо камінці в загальному жовчному протоці. Зараз є змога дістатися до них із допомогою ендоскопа або, як кажуть у народі, «японця». Це – перший етап. А другий – як і у випадку, коли ще нема ускладнень – видалення жовчного міхура. Сьогодні найпопулярніший і рекомендований спосіб – це лапароскопічна операція, коли роблять невеликі проколи, крізь які, власне, і забирають жовчний міхур. Через два дні після такої операції ми відпускаємо людину додому.
– Чи завжди треба робити операцію, яка полягає у видаленні жовчного міхура? Забрати лише камінець нема можливості?
– Можливість є, але такий метод себе не виправдовує. Хоча були спроби. Але сам міхур залишався – і в ньому знову накопичувалися камінці. Адже проблема, як ми говорили, залежить від густини жовчі, від її концентрації.
Чи допомагає народна медицина?
– Часто люди намагаються лікуватися менш традиційними способами: п’ють трави, «розчиняють» камінці. Чи ефективні такі методи?
– У моїй практиці успішних прикладів розчинення жовчних камінців не було. Було навпаки, коли після самолікування загострювалася жовчнокам’яна хвороба, виникали ускладнення і люди вже тоді терміново їхали в лікарню.
– Без жовчного міхура людина теж може повноцінно жити?
– Безперечно. Вона живе так, як і до операції. Єдине, ми рекомендуємо харчувати 3-5 разів у добу: дрібними порціями і частіше, а не раз чи два у день, як ми звикли, ввечері, «під зав’язку». Тоді жовч, яка виділяється печінкою постійно й в однаковій кількості, виконуватиме свою функцію і перетравлюватиме продукти.
– Що б ви порекомендували для того, щоб вчасно виявити хворобу та запобігти ускладненням?
– Раз у півроку здійснювати УЗД-обстеження внутрішніх органів і обов’язково звертати увагу на жовчний міхур. Якщо є камінці – звернутися до лікаря. Я прихильник планового оздоровлення. Коли людина знає про проблему, то краще вирішити все і забути. У разі, якщо виникає біль у правому підребер’ї, підвищується температура, з’являється жовтизна обличчя – також потрібно не сидіти по декілька днів дома, а негайно їхати в лікарню. І, звичайно, загалом бути уважними до свого здоров’я. Хотілося б, аби люди менше вживали жирної їжі, бо вона додає й інші ураження, зокрема, із судинами, щоб дотримувалися режиму харчування, достатньо рухалися.
