Тернопільський рятувальник зібрав колекцію пожежних машин

У ній – більше сотні моделей  автомобілів різних епох і країн

Хлопчаки у дитинстві мають безліч кумирів, на яких хочуть бути схожими. Це і супергерої з фільмів, коміксів, мультиків. А серед них – відважні пожежні, які їздять на величезній червоній машині з «мигалкою», сміливо вриваються в розбурхане полум’я та з будь-якої ситуації виходять переможцями.

Трирічний Ігорчик Павук хоче бути рятувальником, як і тато. А поки підросте, із захватом грається мініатюрними пожежними автомобілями. Його батько – Ігор Павук – збирає їх уже п’ять років. Він очолює Тернопільський міський відділ обласного управління Держслужби України з надзвичайних ситуацій. Через захоплення роботою і з’явилося хобі, пов’язане з нею.

– Найперші моделі, з яких почалася колекція, я отримав у подарунок, – розповідає Ігор Володимирович. – А згодом це мене зацікавило, і коли заходив у магазин іграшок купувати Ігорчику та молодшому синові Віталику подарунки, мимоволі зупиняв погляд на пожежних машинах.

Тепер у родичів і знайомих питань про подарунки для Ігоря Павука не виникає. Моделі пожежних автомобілів йому привозять звідусіль, у тому числі з-за кордону. Сьогодні серед понад сотні еспонатів – копії машин різних епох і призначень. Є пожежні автонасоси, автоцистерни, автодрабини, штабні й оперативні автомобілі та багато інших. У цій колекції – ціла історія пожежної охорони, і не тільки української.

–  Тут є моделі різних країн – США, Англії, Франції, Німеччини, Канади… Чимало ретро-автомобілів, які нині вже стали музейними експонатами. Ось ці, наприклад, використовували після війни в Австрії та Чехії, – з гордістю показує Ігор Павук експонати.

У майбутньому, сподівається він, вдасться поповнити колекцію так званим кінно-бочковим ходом, що допомагав боротися з вогнем ще на початку минулого століття, а то й раніше. Таку установку, яку тягнула пара коней, можна побачити і на старовинних світлинах з Тернополя. Перша муніципальна пожежна команда тут з’явилася наприкінці 19 століття у центральній частині міста, у будівлі неподалік теперішнього відділення зв’язку.

Привертають увагу в колекції не лише ретро-автомобілі, а й найновіші моделі пожежних машин, якими можуть похвалитися багаті держави. Подібну техніку, тільки у реальному розмірі, тернопільські рятувальники хотіли би бачити і в себе.

Говорячи про пожежні автомобілі, не можна оминути й відмінності між країнами, зауважує Ігор Павук. Наприклад, європейські машини будують на основі шасі вантажівок, американські ж виготовляють ексклюзивно. Також традиційно машини вогнеборців у США обвішані масою «мигалок», від чого схожі на пересувну дискотеку, і обладнані неповторними звуковими сигналами, які не використовують на інших спецавтомобілях. А спільним для пожежних авто чи не всіх країн світу є їх яскраво-червоний колір – забарвлення, що видно здалеку.

Сьогодні незвичайна колекція вже ледь вміщається на одному столі. Частину автомобілів рятувальник зберігає на кількох полицях у робочому кабінеті, решту – вдома.

– Колекція у мене поки не повна, – каже він. – І навряд чи такою стане. Правда, в магазинах все рідше вдається знайти щось нове, тому почав освоювати замовлення через інтернет.

До захоплення Ігоря Павука проявляють інтерес колеги, та найбільше хоббі батька тішить його синів.

– Старший Ігорчик має вдома каску, пожежний пояс, разом з молодшим Віталіком вони часто граються в рятувальників, – усміхається чоловік. – Колекція не пропаде, бо маю, кому передати.

Звичайно, насправді в роботі рятувальників більше ризику, ніж романтики. Адже їм щодня доводиться йти назустріч небезпеці, коли інші, навпаки, прагнуть втекти від неї якнайдалі. Неважливо, що відбивають у вогню пожежники – чиюсь оселю чи ліс, їх праця гідна поваги, а люди, які вибрали для себе такий нелегкий шлях, – захоплення та наслідування.

Антоніна БРИК.