На мові людській існує два слова для позначення кінця земного буття – успіння і смерть. Успіння – це блаженний, спокійний і радісний перехід у нову категорію духовного буття, якого Церка бажає для всіх своїх дітей, молячись про спокій їх у «блаженному успінні». Якщо за словами Христа той, хто додержується заповідей Його, «не побачить смерті повік», то тим більше гріб і умертвіння не утримають Матір Преблагословенного. В Її успінні Сам Владика Христос з синівною любов’ю приймає в Свої руки чисту душу Матері Своєї, а потім воскрешає і тіло Її і поселяє в небесних обителях вище сил ангельських, здивованих сходженням Діви від землі на небо.
День успіння Божої Матері є для нас днем світлої радості і торжества. Божа Мати не померла, Вона почала нове життя. Вона, Пречиста, відійшла на небо, як чиста голубка, і нині охороняє всіх духовних своїх дітей, віруючих у Її Божественного Сина і Бога нашого Ісуса Христа.
Керівництву Божої Матері доручили себе люди, котрі прийняли високий подвиг цілковитого передання себе Богові. До рук Матері Божої віддавали свої душі і ті, хто подвигом мучеництва закарбував свою любов до Бога. Вона, Мати Божа, була супутницею тим, хто у подвизі апостольського служіння ніс у всі кінці землі благодатну звістку про спасіння людини.
До Матері Божої невпинно тягнуться душі християнські, які відчувають Її любов, Її милосердя та Її благодатну поміч. Перед Її святими іконами схиляються багаті і бідні. Їй приносять вони свої прикрості і свої радості. Образ Цариці Небесної і лампадка перед Її образом – краща школа духовного життя. Вона всім простягає руку помочі і ніхто не відходить не почутий. Кожній віруючій душі подає тверду непохитну впевненість у тому, що Вона – Заступниця світу, радість усіх скорботних, цілительниця хворих, швидка помічниця і утішительниця в печалі, Котра відкриває вірним двері раю. Її любов посилає людям ті несподівані радості, які освітлюють і зігрівають душу людини.
Вона – Всеблага Заступниця і Молитовниця перед престолом Свого Сина за кожного з нас. Ми покладаємо всі свої надії на Неї. Вона Сама, Цариця Небесна, утверджує наші душі в світлій і радісній надії, що Вона «в успінні Своєму нас не залишить» істинних наслідувачів Її Сина, Господа нашого Ісуса Христа.
Успіння Богородиці – це короткий сон, за яким іде торжество, воскресіння і вознесіння. Вона подає нам приклад не тільки того, як ми повинні жити, а й вчить нас помирати. А тому нам потрібно безперестану готувати себе до зустрічі смертного часу, «до християнської кончини життя нашого, безболізненного, непостидного, мирного».
Постійно благаймо Заступницю нашу, щоб не позбавила нас своїх милостей і в житті цьому, і в той день, коли Господь покличе нас від тимчасового до вічного життя. А на праведному суді Божому нехай виблагає Вона всім нам прощення гріхів і введе нас в оселі небесні.
«Радуйся, Обрадованная, в Успінні Своєму нас не залишаюча».
