– Я люблю невеликі міста. Тернопіль не такий гучний, як Львів, і у ньому гарно звучить музика, – каже він.
На вечірній вулиці я зупинилася послухати, звідки долинають звуки піаніно. Біля тернопільських фонтанів, на засніженій бруківці, за інструментом стояв симпатичний чоловік у рукавицях. І хоч надворі якраз почалися перші морози, він кілька годин дарував свої мелодії перехожим.
Сьогодні нікого не дивують музиканти, які грають на вулицях. Але якщо ми звикли чути мелодії струнних, духових інструментів або барабанів, то піаніно Арне викликає подив у всьому світі. Коли він розкладає свій інструмент посеред міських площ, подивитися на це збираються десятки, а то й сотні людей.
У Тернополі Арне грав кілька днів і, каже, не очікував, що буде так холодно. Під час інтерв’ю показує спеціальні подушечки, які зберігають тепло. Музикант вдягає їх під рукавиці, щоб не замерзали пальці. З кафе в центрі міста, де ми розмовляємо, він час від час поглядає на своє піаніно, яке залишив на вулиці. З 1997 року Арне буквально нерозлучний зі своїм інструментом. Свою незвичайну історію він розповів читачам «Нашого ДНЯ».
Піаніно на колесах
Арне вважає, що музика допомогла йому висловити свої почуття. Він народився у німецькому місті Гаген, у родині, де виховувалися разом десятеро дітей. У дитинстві вчився грати на акордеоні, але згодом влаштувався на «нормальну» роботу в автомайстерні. Невдовзі він зрозумів, що хоче займатися тим, що справді приноситиме йому задоволення.
– Тоді у 1997 році я просто вийшов із піаніно на вулицю, – розповідає Арне. – По-перше, щоб почати заробляти гроші. А потім я подумав: чому не стати музикантом? Хорошим музикантом, який подорожує зі своїм піаніно і вдосконалюється у своїй грі. Я відчув, що це моє покликання. Все почалося з одного міста, потім було наступне, а далі все більше і більше. Моя головна мотивація полягала в тому, що я хотів зробити щось особливе, і кинув виклик сам собі. Я був дуже сором’язливим, і хотів випробувати себе, щоб розвиватися.
Німеччина, Великобританія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Австрія, Польща і навіть Китай – Арне намагається пригадати країни, у яких виступав. З роками музикант змінював інструменти. Спочатку він навіть грав на роялі вагою 385 кілограмів. Музичний інструмент стояв на п’єдесталі, який можна було рухати вручну. Згодом з’явилися більш компактні інструменти. Арне вигадував найрізноманітніші способи, щоби їх перевозити: з допомогою причепа або ж складаючи в кузов автомобіля. Недавно у нього з’явилося значно легше за вагою піаніно, яке можна скласти у саквояж на колесах. З таким він приїхав і до Тернополя.
– Спершу я просто вмів налаштовувати піаніно, коли воно виходило з ладу, – розповідає Арне. – Згодом почав експериментувати із його наповненням, доповнивши класичне піаніно деякими електронними елементами, які виявилися легшими та кращими. Звичайно, я використовую допомогу різних компаній і майстерень, але ідеї обдумую сам. Я люблю створювати нові речі. Міркую, як зробити інструмент легшим і вдосконалити спосіб транспортування.
Як це можливо?
За час своїх вуличних подорожей Арне записав кілька альбомів, які успішно продаються в Європі, та зібрав на своїй сторінці «Piano across the world» у «Фейсбуці» понад 14 тисяч вподобань.
– Я багато часу проводжу без рідних і близьких, але зустрічаюся з різними людьми по всьому світу, і мене це надихає, – каже Арне. – Реакція людей, як правило, дуже позитивна, коли вони бачать на вулиці піаніно. Багато хто підходить, цікавиться, звідки я приїхав. Іноді мене запитують: «Як ви сюди один довезли ваше піаніно? Як це можливо?». Або говорять, що їм подобається музика.
В Україні німецький піаніст уже вдруге. Вперше потрапив у 2014 році, напередодні Майдану, тоді планував виступати у Києві. До Тернополя приїхав, оскільки почув про наше місто від друга. Прилетів літаком до Львова, а там винайняв автомобіль, у який зміг помістити своє піаніно.
Невеличкою перешкодою для гри на вулиці виявився сніг. Арне не грає, якщо є опади, щоб не пошкодити інструмент. Але це, каже він, дає йому трохи часу, щоб сповільнитися і думати про життя, людей і духовність.
– Те, що показують по телебаченню й пишуть у новинах, не завжди правда, – зауважує Арне. – Це лише одна точка зору. Я можу приїхати до Тернополя, побачити щось одне і сказати – о, тут холодно і сіро. Але в мене може бути інший досвід, і тоді я скажу – тут такі гарні люди, чудове озеро, смачна кава. Мені подобається, що я можу бачити життя різним. Адже змалку нас вчать, як усе влаштоване. Але це не завжди правда. Життя має більше можливостей – у ньому можливе все.
«У світі багато хороших людей»
Арне ніколи не грає по нотах – кожен його виступ унікальний. Він імпровізує, беручи за основу відомі хіти Майкла Джексона, Еріка Клептона, Елтона Джона, The Beatles. У майбутньому хоче творити власні пісні. Каже, є ще багато інших країн і міст, щоб подорожувати, не кажучи вже про новий досвід, який попереду.
– Мені подобається свобода подорожувати і робити те, що хочу, – каже Арне. – Я можу створити власну музику, можу імпровізувати, а також заробляти цим гроші. На початку грошей вистачало тільки на основні потреби. Проте, через кілька років я знайшов способи заробити більше, а потім інвестувати ці гроші. Часто я далеко від дому, але за десятки років своїх подорожей дізнався, що у світі багато хороших людей.
З Тернополя Арне вирушив до Кракова. Але планує повернуся. Про всі наступні подорожі він розповідає на своїй сторінці у «Фейсбуці». У багатьох країнах він має прихильників. І хоч чимало місцевих музикантів грають не гірше, а деякі й більш майстерно, все одно люди з нетерпінням чекають приїзду Арне. Своєю музикою він говорить до серця кожного з нас: вірте в себе і слідуйте своїм мріям.
