Віктор Янукович, брати Клюєви, Віктор Медведчук, Дмитро Фірташ, Олександр Онищенко, Сергій Бочковський, Роман Василишин, Костянтин Кулик, Корнієць і Шапакін, батько і син Черновецькі… Про цих «героїв», що відкривають довжелезний список українських корупціонерів, трішки пізніше. А почну я з коротенького повідомлення майже річної давнини. Ось воно: «У Рівненській міліції вкрали 8 мішків нелегального бурштину».
СОНЯЧНИЙ КАМІНЬ, ВІД ЯКОГО ТЕМНІЄ В ОЧАХ
Усього мішків було 104. Так що вкрадено наче й небагато. Більше потягнути злодії не встигли: міліціянти мали негайно везти сонячний камінь до столиці, начальство квапило… Принаймні, так пояснили тоді у МВС. Яка подальша доля цього бурштину – невідомо. Хоч минув уже майже рік. За цей час з’ясувалося тільки, що вилучених 2,6 тонни бурштину начебто належали Держпідприємству «Укрбурштин». Інша версія – не належали. Хто вкрав оті 8 мішків, поки тоді ще міліціонери (а не поліціянти, як тепер) складали протокол про вилучення? Інші міліціонери?
Здається мені – з висоти сьогоднішнього дня, коли з’ясувалося, що прикривали нелегальний бурштиновий бізнес високопосадовці обласних правоохоронних органів Рівненщини, нині нарешті звільнені, – що саме їх підлеглі оті мішки й потягнули…
А скільки часу це величезне злодійство тривало? І не лише на Рівненщині, а й на Волині та Житомирщині?
Роками, без сумніву. Принаймні, якщо зважити на перекопані-перериті поля, понищені ліси. Буквально перетворені на страхітливу пустелю – наче це не мирна, далека від бойових дій земля, а вибуховий Донбас… Наче копачі – не українці, а московські зайди…
Скільки сотень мільйонів доларів і мільярдів гривень украдено із бурштинових надр України?
Сучасна історія про це мовчить. Поки що. З тієї простої причини, що й сама того не знає достеменно? Адже розслідування цього масштабного злодійства триває. Але колись же воно, хай і дуже запізніле, таки закінчиться?
Втім, ліпше пізно, ніж ніколи. А поки перші, донедавна високопосадові «бурштинові» арештанти звикають до своїх нових статусів, ми, дорогі мої читачі, повернемося до далеко не вичерпаного списку найпотужніших корупціонерів. Від яких Україна постраждала аж ніяк не менше, ніж від ненависної путінської орди. Тому що саме вітчизняні корупціонери є справжньою «п’ятою колоною» Кремля. Адже, обкрадаючи Україну, знекровлюють і ослаблюють її…
«ПРОФФЕСОР» ЯНУКОВИЧ, ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ НЕНАСИТНИХ
Саме з нього й почнемо – президента-втікача. Неосвіченого, ненаситного хама… Хоча якби цей хам і був високоосвіченим (серед суперкорупціонерів і такі – не рідкість) Україні від того легше не стало б. Злодійство – страшна хвороба. Особливо, якщо її вчасно не діагностувати і не почати радикального лікування.
На превеликий жаль, наш екс-президент мав неймовірно великі можливості такого лікування уникати. Тож злодійський талант допоміг йому, за недавнім повідомленням американського видання «Вашингтон пост», вкрасти в України до 100 мільярдів доларів. Автор публікації – адмірал у відставці Джеймс Лайонс, посилаючись на компетентні джерела, з жалем констатує: і після Януковича з України щороку продовжують зникати 12 мільярдів доларів. У корупційному списку із 174 країн наша держава – на 147 місці. Тобто, серед країн здебільшого африканських та Росії… Невеличка група олігархів контролює 70 відсотків української економіки…
Деяких із них я назвала на початку. Зокрема, нашого колишнього земляка Дмитра Фірташа, який, вимушено проживаючи нині в Австрії, упевнено «іде на посадку» в США. Незважаючи на те, що упродовж кількох останніх років йому вдалося (і це підтверджено документально) підкупити кількох німецьких чиновників, безпосередньо задіяних у справі про розслідування корупційних дій Фірташа.
За межами України нині переховуються й брати Клюєви. Окрім усього іншого, величезні та давні боржники кількох українських банків. До слова, як і Фірташ, обидва Клюєви – з близького оточення Януковича. Корупціонера-мультимільйонера Сергія Клюєва, хто не забув, довго і нудно намагалися позбавити депутатського імунітету. А ще довше тягнули неповороткий Шокін і нардепи з дозволом на затримання Клюєва. Аж поки той не втік з України…
З Олександром Онищенком, підозрюваним у створенні кримінальних газових схем, ситуація складалася трохи інакше. У сенсі – розслідування йшло швидше. Однак про необхідність позбавлення Онищенка депутатської недоторканності говорилося так багато і часто, а парламентарі «працювали в комітетах» так довго, що Онищенко теж втік з України.
МЕДВЕДЧУК І ЙОГО «РОТТЕРДАМ»
Не можу оминути сьогодні увагою й всюдисущого та могутнього кума Путіна – Віктора Медведчука. Саме в його компанії, виявляється, купує ось уже другий рік антрацитове вугілля Україна (торік його навіть видавали за південноафриканське). До речі, вугілля це видобуте на українському тимчасово окупованому Донбасі. Що його Путін з Медведчуком чомусь уявляють вже не українським. На такому ж антрациті, до речі, добряче заробляє ще один вітчизняний олігарх – Рінат Ахметов.
Що найнеймовірніше в цій історії, то це підігрування двом проросійським олігархам нашої Нацкомісії з регулювання енергетичних проблем (НКРЕКП). Саме вона внесла в закупівельну ціну на український антрацит від Медведчука-Ахметова доставку його з порту Амстердама.
Ні, це нормальні люди, скажіть, в отій НКРЕКП, якщо вони вважають мільйони українців невігласами? Хіба Медведчук, перед тим, як втридорога продати антрацит Україні, везе його з Донбасу в Амстердам? Та ні – відправляє спершу до Росії, а звідти – в Україну…
Цікаво, очільник НКРЕКП Дмитро Вовк сам цю корупційну схему придумав? Чи хтось його змусив? І хто саме – посада, прізвище у нього є? Чи Вовк, коли все з’ясується, а це неодмінно з’ясується, сам за всіх відповість і відсидить?
Власне, з «відсиджуванням» в Україні теж велика проблема. Бо ж стільки показових затримань хабарників та корупціонерів відбулося за останній рік, не кажучи вже про останні місяці… Починаючи від головного «надзвичайника» Сергія Бочковського. А далі пішли до суду і в СІЗО у кайданках «діамантові» прокурори Корнієць з Шапакіним, заступник міністра охорони здоров’я Роман Василишин, військовий прокурор АТО Костянтин Кулик… Переляк у них, правда, швидко минув – багатомільйонні застави зробили свою справу…
З останнім арештантом, Куликом, узагалі оригінально вийшло. Не встигли його багатого¬-пребагатого (умовно, правда, оскільки все Куликове багатство оформлене на іншу особу) відсторонити від посади і розпочати розслідування, як…
Як тиждень тому столичний Апеляційний суд повернув Куликові його прокурорську посаду. Це виглядало б навіть смішно, якби насправді не було сумно. Адже Кулик вважає себе не просто безневинною жертвою, а жертвою самого очільника НАБУ Артема Ситника…
Втім, повернуся до того обнадійливого часу, коли одна за другою спершу будуть готові до передачі в суди, а там і розглянуті десятки чи й сотні карних справ, порушених проти корупціонерів усіх рівнів – від загальнодержавного і до районних. Ні, детективів, слідчих і прокурорів сильно підганяти нема потреби – хай собі працюють ретельно. Головне – щоб результативно. А от коли настане час запроторювати до в’язниць хоч декого з тих, хто обікрав чи й досі обкрадає державу на космічні суми…
Де їх усіх розмістити? Нові в’язниці будувати? Так в України грошей і на це нема – корупціонери геть усе вигребли.
Ну, з Фірташем проблем не буде, він же у Штатах сидітиме. Там його, можливо, й Лазаренко навідає: досвідом поділиться (не корупційним, звісно, у Фірташа такого більш ніж досить власного є), передачу принесе…
Степан Черновецький, недавно затриманий в Іспанії разом зі своїми колегами – відмивальниками 10 мільйонів євро, звісно ж там і відсидить. Якщо до сина захоче приєднатися батько, екс-мер Києва і мультимільйонер «Льоня-космос», без питань. Корупційних гріхів у Черновецького-старшого – як у бездомного собаки бліх…
Януковича та інших бандюганів з його оточення якийсь час ще триматиме у себе Путін. Тим паче, що не задурно він це робить. Але ж і Путін не вічний…
А що ж Україна, яка дала можливість багатьом нечистим на руку втекти?
– Ми заочно їх засудимо! Ніхто кари не омине! – запевняють українців генпрокурор, міністр юстиції та інші високопосадовці.
Дякуємо, втішили… Не стільки українців – скільки корупціонерів, що встигли змитися з обікраденої ними держави. Адже заочно засудити злочинців насправді… Це для нас із вами – як заочно пообідати. Скажімо, канапками з чорною ікрою і супом з трюфелями…
А банкірів, які за останніх три роки вивели в офшори 10 мільярдів доларів? Яка і де в’язниця за ними плаче?
ЛАБІРИНТИ ЯК ВИХІД ІЗ СИТУАЦІЇ
Тоді жодної нової тюрми будувати не треба. Для розташування частини корупціонерів цілком можна використати систему підземних лабіринтів, виявлених під розкішним котеджем донедавна заступника голови Миколаївської ОДА Миколи Романчука. Його, нагадаю, недавно затримали на хабарі понад 90 тисяч доларів. А в лабіринтах… Банківські сейфи із золотими злитками й величезними сумами валюти, антикваріат, старовинні ікони… Та й, власне, ще багато чого, про що нормальним людям годі мріяти. А головне – без чого можна жити і не боятися потрапити за грати.
Так от, ці лабіринти, звільнивши їх від коштовного непотребу, цілком можна перетворити на сучасні камери. І не тільки Романчукові лабіринти, бо не один він до них додумався в Україні. Без сумніву, є й інші любителі по-панськи облаштованих просторих криївок. От хай у них і відсиджують свої терміни за розграбовану Україну вже виявлені і поки не виявлені злодюги. На рідній землі. Тобто – під землею. Зате у комфорті, за міцними-преміцними замками. І минуле своє життя зможуть згадати, і мемуари написати – за прикладом львівського судді-колядника Зварича… І навіть про майбутнє подумати. Таке, як у нормальних українців. Які ледве дотягують від зарплати до зарплати. Або й узагалі перебиваються з хліба на воду, не маючи роботи. На заробітки їдуть за кордон: не втікають, як злодюги – від кари, а вимушено їдуть – від безвиході… Або – як у пенсіонерів, котрі й до чергової пенсії не дотягують, тому змушені обходитися найдешевшими харчами та ліками. І, наче манни з неба, чекати милостині від уряду. Офіційна назва якої – субсидія.
Класно було б, правда?
Але коли цього очікувати в Україні? Коли настане такий «рай» для олігархів?
Поживемо – побачимо. От я чомусь вперто вірю, що і доживемо ми до цих так довго очікуваних днів, і побачимо… Не куплять же собі злодюги за свої мільярди з мільйонами ще по кілька земних життів! Бо життя – одне. І його лише один-єдиний Господь дає. А його ані величезними грошима, ані золотом та бурштином не підкупиш… Тим паче, награбованими…
