Ще із часів Київської Руси-України, особливо на волинських та галицьких землях, захоплювалися таким чудовим видом народного мистецтва, як вишивання. Тому вироби, створені за покликом серця і душі, ставали безцінними оберегами домівок і родин. І нещодавно в Кременецькому краєзнавчому музеї відкрили виставку, приурочену саме українській вишиванці.
Крім прекрасних робіт-вишивок із колекції фондів краєзнавчого музею, на виставці представлені витвори кременецьких майстринь – вишиті картини-ікони Людмили Кукурик, рушники Людмили Середи, ікони та картини (створені бісером) Ольги Шевченко, вишивки бісером та ляльки-мотанки Вікторії Юрчик. «Майстриням усіх цих виробів треба було докласти чимало натхнення та працелюбності, аби так виразно передати миттєвості життя, подій, образів та не схибити ані в кольорах, ні в лініях», – зазначила в своєму слові науковий співробітник Кременецького краєзнавчого музею Тетяна Тернова.
В Україні існує традиція підносити дорогим гостям на вишиваних рушниках хліб-сіль на знак щедрості й поваги. Із рушником також пов’язано багато народних звичаїв та обрядів. Тож вишивальниці прагнули створити такі прекрасні барвисті родинні обереги, аби вони зігрівали серця рідних і близьких , і навіть незнайомих людей непередаваною словами красою народного мистецтва….
Директор Кременецького краєзнавчого музею Андрій Левчук підкреслив, що творча праця вишивальниць яскраво відображає життя, впливає на духовний, емоційний стан людей. Неабиякою духовною та естетичною потребою стало віднедавна започаткування своєрідних „Музейних вечорниць”, на основі яких хочуть відродити українські традиції ліплення виробів з глини, плетіння з лози, приготування оригінальних національних страв… Працівники музею планують також різні культурно-мистецькі, творчо-етнографічні заходи, котрі проводитимуть спільно з клубами і гуртками за інтересами.
Того дня до краєзнавчого музею разом із міським головою Олексієм Ковальчуком завітали волонтери зі США, які підтримують Україну в нинішній складній ситуації відповідно до Програми миру, прийнятої у 1992 році тодішніми президентами обох країн. Гості з-за кордону зауважили, що дуже раді побувати у нашому мальовничому краї та попрацювати в Україні. Адже вони усвідомлюють, що допомога, котру вони прагнуть надати нашій державі, є вкрай порібною і корисною для її громадян.
Важливо, що краєзнавчий музей ефективно запрацював не лише у напрямку збереження культурно-мистецької спадщини, а й у розвитку духовного й культурно-мистецького життя Кременеччини загалом, – зауважив голова Кременецької районної ради Володимир Стефанський.
Старший науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Володимир Бондарчук запевнив, що почаївські музейники неодмінно переймуть естафету в колег-кременчан і подібний мистецький захід проведуть у себе. Директор Кременецько-Почаївського ДІАЗу Вадим Микулич відзначив багато позитивного в роботі краєзнавчого музею. Це і відкриття нових виставок, пленерів, проведення культурно-мистецьких зустрічей із відомими творчими особистостями.
Представниця Громадської організації „Фактор Державного значення з охорони історико-культурних цінностей” із міста Первомайськ Харківської області Олена Коц поділилася, що спільно з директором Кременецького краєзнавчого музею Андрієм Левчуком вже вирішили, що виставка рідкісних екземплярів скіфсько-сарматського періоду має побувати і в музеях Волині. Вона вручила йому посвідчення вже як членові їх громадської організації, а також презентувала акінак (короткий скіфський та перський меч) і козацьку булаву (на фото).
Борис ФЕДИШЕН. Фото Алли Ольшанської.
