Сучасний інститут сім`ї дещо видозмінився протягом кількох останніх років, внаслідок чого багато пар живуть разом та навіть виховують спільних дітей без узаконення своїх стосунків.
Саме так складалось у житті Галини та Івана (імена змінено). В жовтні 2016 року молоді люди познайомились, почали зустрічатися та закохались. Проводили разом час, ходили разом в гості, де хлопець представляв її друзям як свою дівчину. Після нового року Іван освідчився Галині та вони планували одружитися. На Різдво дівчина їздила знайомитися до його батьків. На другий Святий Вечір , вони їздили знайомитися до її родичів. В лютому 2017 року, Галина ходила разом в гості до його друга на хрестини дочки, де Іван був хресним. Вони проживали спільно в квартирі хлопця. На той час Івану було 34 роки, а Галині 27, от і вони вирішили народити дитину. Коли жінка завагітніла, Іван подзвонив своїй матері, яка була на той час в Польщі, та сказав, що має для неї сюрприз.
Проте, все склалось інакше. 25 березня 2017 року Іван розбився на автомобілі і через декілька днів помер. Дитина народилася через шість місяців після смерті батька.
Оскільки мати не перебувала в шлюбі з батьком дитини, то реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Дізнавшись про втрату близької людини та переживаючи відчай, люди нерідко відкладають на другий план необхідність подбати про майбутнє своєї дитини, та лише згодом, усвідомивши, що залишились без годувальника сім‘ї, шукають можливі рішення.
Саме так вчинила і пані Галина, яка залишилася без свого партнера , що загинув за трагічних обставин у автокатастрофі адже відсутність запису про батька позбавляє можливості отримувати соціальні гарантії, таких як пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також з метою забезпечити правдивість відомостей про батька дочки для запобігання негативного впливу на неї, потрібно встановити цей факт в судовому порядку.
Жінка звернулась до Тернопільського місцевого центру та їй було призначено адвоката, який проаналізувавши ситуацію та вивчивши документи, підготував для подачі в суд позовну заяву про встановлення факту батьківства.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, лише у випадках, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, в даному випадку – матір’ю дитини
Заява подається за місцем проживання заявника. Право на звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства не обмежене позовною давністю. Навіть сама дитина після досягнення повноліття вправі звернутись до суду.
Адвокат допоміг клієнтці зібрати докази, які дали змогу в суді довести батьківство. Обґрунтування вимоги клієнтки, адвокат зазначив, що заявниця проживала без реєстрації шлюбу з громадянином І. однією сім’єю його квартирі. Суду були представлені речові докази, що свідчать про перебування у фактичних шлюбних відносинах, зокрема спільні фото. Дитина народилась через шість місяців після смерті батька. В свідоцтві про народження дитини, виданому відділом РАЦС прізвище батька відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, вказано за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька – вказане зі слів матері та співпадає з іменем померлого чоловіка. Як письмовий доказ подано свідоцтво про хрещення дитини, де батьком вказаний покійний цивільний чоловік заявниці. Також суд заслухав пояснення свідків, які є родичами батька та його друзями, котрі підтвердили в суді, що заявниця проживала з чоловіком без реєстрації шлюбу та чекала від нього дитину.
Врахувавши аргументи, які для обґрунтування вимог заявниці навів адвокат, задля недопущення порушення прав дитини, реалізація яких залежить від доведеності факту батьківства, суд позов задовольнив та прийшов до остаточного висновку, що факт батьківства є доведеним, та сумнівів не викликає.
Для клієнтки Тернопільського місцевого центру встановлення у судовому порядку факту батьківства померлого цивільного чоловіка щодо її доньки було єдиною можливістю домогтися призначення дитині пенсії у зв’язку із втратою годувальника. Окрім того, у дитини також виникають законні майнові права, зокрема спадкові.
Слід зазначити, що судове рішення про встановлення факту батьківства померлого чоловіка не замінює свідоцтва про народження дитини. Рішення суду є підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини відділом реєстрації актів цивільного стану. Після внесення змін до актового запису про народження дитини заявниці буде видано нове свідоцтво про народження дочки із зазначенням в графі «Батько» фактичного батька, в даному випадку – померлого цивільного чоловіка пані Галини.
Таким чином, буде встановлено правовий зв’язок із родичами померлого батька, в тому числі до його матері та батька як бабусі та дідуся дитини.
Отже, встановлення факту батьківства в судовому порядку є гарантією захисту як немайнових прав дитини, так і її матеріальних інтересів.
Підготувала Ірина ДРЕВНІЦЬКА, в.о. начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з її надавачами Тернопільського місцевого центру з надання БВПД.
