На сьогодні непроста ситуація склалася навколо Кременецької школи мистецтв ім. М. Вериківського, що на Тернопільщині. Заклад перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Кременець і утримується за рахунок власних доходів міста. І надає послуги у сфері естетичної освіти учням міста Кременець та інших адміністративно-територіальних одиниць, які к себе не можуть забезпечити надання таких послуг через відсутність таких закладів. Про це йдеться на сайті Кременецької міської ради.
Таким чином, органи місцевого самоврядування, жителі яких користуються послугами закладів естетичної освіти міста, повинні солідарно з міською радою нести витрати на утримання закладу, зокрема школи мистецтв, яка забезпечує своїми послугами їх жителів. Адже із 407 учнів школи – 142 – жителі Кременецького, Шумського, Дубнівського районів, а не міста.
Річне утримання Кременецької школи мистецтв ім. Вериківського складає 5,9 мільйонів гривень (без урахування капітальних видатків на придбання сценічних костюмів та музичних інструментів). Витрати на кожну дитину на місяць становлять 1130 гривень, а на рік – 13560.
На 142 учнів, які навчаються в школі мистецтв, проте не є жителями Кременця, з міського бюджету витрачається майже 2 мільйони гривень. Водночас, органи місцевого самоврядування, діти з адміністративних одиниць яких відвідують школу мистецтв, відмовляються долучатись до співфінансування закладу та оплачувати кошти за надані послуги своїм жителям. Відповідні листи про передачу-прийняття міжбюджетного трансферту на 2018 рік виконавчим комітетом Кременецької міської ради були направлені всім органам місцевого самоврядування, діти з адміністративно-територіальних одиниць яких навчаються в Кременецькій школі мистецтв ім. М. Вериківського. Значна кількість таких рад уже мають річне виконання бюджету, проте витрачати кошти на естетичну освіту своїх маленьких жителів не поспішають, перевішуючи цей тягар на плечі міського бюджету. А міський бюджет, у міру наявного фінансового ресурсу, намагається співфінансувати кременецькому районному бюджету надані послуги у сфері позашкільної освіти та соціального забезпечення.
Схожа ситуація із співфінансування закладів естетичного виховання практикується сьогодні в усій Україні. Органи місцевого самоврядування на території яких не має закладів естетичної освіти укладають угоди про надання міжбюджетних трансферів за надання таких послуг іншими адміністративно-територіальними одиницями.
