Жито колоситься

Жито колоситься

Жито колоситься, колос скоро буде стиглий, готовий до жнив.
Хлопчина стоїть задивлений в те жито.
Волосся в нього русе. З нашого роду, роду русинів, з Русі.
Замріяний юнак, їй богу, майбутній поет визріває в ньому.
Він наче щось бачить таке, чого іншим не видно. Він наче якийсь єнчий.
Жито майже достигло, зтвердло.
Скоро серпень візьме свого серпа і вижне його. Буде стерня.
Тоді вересень плуги запряже і прокладе першу чорну борозну – вісницю зими.
А поки що зріє жито,
І разом з житом зріє юна душа юного хлопчини.

Неля ДРИБОТІЙ.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares