Юрій Луцик із села Ренів Залозецької громади був щирим, товариським, доброзичливим хлопцем. А ще вирізнявся тим, що хотів бути самостійним і незалежним. Шкільні друзі згадують Юру як лідера, готовим завжди прийти на допомогу.
Хлопець народився 24 серпня, на День незалежності України. Можливо, тому у нього була закладена особлива любов до рідного краю. Юра пішов на війну наступного дня з початку повномасштабного вторгнення росії, уже 25 лютого. Воював на передовій, у найгарячіших точках. Він також захищав Україну ще в АТО.
Юра до 9 класу вчився у селі Ренів, потім – у Гаях Розтоцьких. Після закінчення школи поступив у четверте училище. Вчився і паралельно працював. З його впертістю і жагою до життя цей хлопець точно реалізував би усі свої мрії. Але молоде життя забрали російські окупанти.
Юра отримав смертельні поранення 9 листопада на Херсонському напрямку. Його ще доправили в лікарню, але, на жаль, врятувати українського захисника не вдалося. Юрію Луцику було лише 27 років.
Осиротіли без сина батьки, ніколи більше не обіймуть свого Юрка сестри. Рідні, друзі, односельці, побратими на колінах, із сльозами на очах та квітами провели мужнього воїна, справжнього патріота останньою земною дорогою до місця вічного спочинку. Поховали Юрія у рідному Ренові.
На жаль, ця страшна війна забирає найкращих. Таким був Юрій. Вічна пам’ять і безмежна слава Герою! Тепер Юра оберігатиме своїх рідних та Україну з небес…
