Пані Леся – почесний працівник культури України. Вона часто жертвує своїм вільним часом, буває, відкладає власні справи. «Що може бути важливіше, як доносити молодим любов до світу, важливість з гордістю носити вишиванку, розмовляти рідною мовою, не зраджувати мамину пісню, знати своїх героїв, – наголошує п. Леся. Усе це я і намагаюсь донести до юних сердець. І молодь, скажу вам, таки дуже уважна до моїх слів і пісень, які виконує тернопільська співачка та композитор Людмила Червінька, з якою працюємо».
У ці березневі дні у пані Лесі відбулись творчі зустрічі до Шевченківських днів у Борщівському музеї, у Тернопільській бібліотеці для дорослих №8, у Збаразькій школі-інтернаті, із школярами Тернопільської школи №16, старшокласниками та інтелігенцією у клубі села Великі Гаї. Особливо зворушливим був концерт-реквієм, організований пані Лесею у пам’ять про свого чоловіка Івана Чонки в медуніверситеті.
«Я дуже дякую викладачам вишів, працівникам бібліотек, вчителям, працівникам культури, які запрошують мене і які дбають про патріотичне та культурне виховання молоді і дітей» – каже пані Леся.
У її доробку 20 книг, в тому числі поема про Шухевича, сім дитячих книжок, понад сотня пісень, тому виступи вона підсилює своєю поетично-віршованою творчістю, яку гідно оцінили у творчих колах і за яку має ряд нагород.
Тож, нехай і творча нива просвітянки Лесі Любарської, і патріотичне виховання молоді рясніють щедрими плодами на благо України, адже її працю високо цінують наші краяни. «Виховання юних має бути простим і щирим, цікавим і правдивим, бо діти це відчувають. Саме такими є виступи пані Лесі», – каже директор Збаразької школи-інтернату Наталя Володимирівна, яка запросила поетесу на майбутні зустрічі.
До речі, недавно пані Леся стала переможницею у міжнародно-поетичному конкурсі “Обранці Небес” ім. Василя Стуса у двох номінаціях: «Любовна лірика» та «Громадянська лірика». Нагороди підписав голова правління Конгресу літераторів України Дмитро Стус. “Для мене – це дуже гарна несподіванка, бо аж на дві перемоги не сподівалась», – зазначає Леся Любарська. Конкурс проходив у Покровську Донецької області і відбір був дуже прискіпливий.
В одній із своїх поезій пані Леся написала:
А я живу у Слові й простоті,
З ним розцвітаю, з ним іду на страту.
Нам не потрібні гори золоті,
Лиш би Вкраїна вже зійшла з розп’яття…
Ось такою патріотичною, талановитою і щирою її знають і люблять краяни.
ЛИШ В ОБІЙМАХ ТВОЇХ
Лиш в обіймах твоїх я ховаюсь від цілого світу,
Лиш в цілунках твоїх віднаходжу життя цього смак,
Лиш від ласк твоїх рук я палаю, як сонце в зеніті,
Хоч давно не дівча, ну і ти вже давно не юнак.
Тану в милих очах, як маленька сніжинка на сонці.
Де ти взявся, скажи? Як потрапив у долю мою?
Ураганом зірвав мого серця закрите віконце,
Видно Бог захотів, щоб я знову сказала “люблю”.
Мов живий смолоскип, загоряюсь від дотиків ніжних,
У долоні твої я занурююсь, наче маля.
Повтори мені знов, що ти більше не глянеш на інших,
І закрутиться швидше від кохання ця грішна земля.
Вишиття, мов доля
Вишиття, мов доля, потопає в квітах,
Рушничок на щастя зберігайте, діти.
І обруси красні, сорочки чудові –
Символ України миру і любові.
Хрестики тужливі у шиття вкрадались,
Як країна наша сльозами вмивалась.
І сьогодні наша Україна-ненька
У шиття вкладає хрестики чорненькі.
Та калини цвітом й ружами садочку
Зацвітуть барвисто рушники й сорочки.
І квітками сонця, і житами поля
Зацвіте над світом українська доля.
(Поезії-переможниці у конкурсі «Обранці Небес»)
