Короткі історії про те, як тернополяни намагаються змінити світ на краще

Короткі історії про те, як тернополяни намагаються змінити світ на краще

– У 2017 році наша сім’я зіштовхнулася з проблемою трансплантації кісткового мозку, захворіла дружина Юлія. Почались пошуки клініки, яка готова була взятись за таку процедуру. В Україні, на жаль, пересадку від родинного донора проводять пацієнтам тільки до 18 років. Тож операцію довелося робити у Польщі, донором для дружини став її брат. Однак не всім потребуючим пересадки кісткового мозку так щастить, бо лише для 25% людей в усьому світі можуть підійти родинні донори, решті треба шукати генетично спорідненого», – каже тернополянин Юрій Куць.

5 грудня в усьому світі відзначають День волонтера. Минулого вівторка у Тернополі зібралися ті, хто за покликом серця допомагає іншим, аби обмінятися досвідом і розповісти свої історії.

Мрія про приватний реєстр донорів кісткового мозку

Серед них – і Юрій Куць, який очолює благодійний фонд «Український реєстр донорів кісткового мозку».

– В усьому цивілізованому світі вже існують свої реєстри донорів кісткового мозку. Саме вони дають змогу проводити трансплантації кісткового мозку від неродинних донорів та рятувати життя дітям та дорослим зі складними онкогематологічними захворюваннями, – продовжив пан Юрій. – В Україні теж діє Державний реєстр, однак він налічує трохи більше сотні донорів. А це – дуже мало. Адже, до прикладу, у німецькому є 3,5 млн., а в польському – 1,5 млн. Тому у нас з’явилася мрія – створити приватний реєстр донорів кісткового мозку.

З часу появи реєстру – менш як за півроку – у ньому вже нараховується понад 200 осіб. Для того, щоб стати потенційним донором кісткового мозку, необхідно на сайті організації заповнити форму для отримання тест-набору, його надсилають безкоштовно поштою. А далі, після отримання набору, чітко дотримуватися інструкцій. Безпосередньо діагностику ДНК проводять у Німеччині, вартість одного аналізу становить 52 євро, ці кошти сплачує фонд, тому спонсорська допомога теж не завадить. І лише після результатів з лабораторії донорів заносять до реєстру.

Щороку кількість людей, які страждають на захворювання крові, невпинно зростає. Щогодини в Україні в однієї людини діагностують рак крові.

–  Такі хвороби, як лейкемія, апластична анемія, лімфома й імунодефіцити та інші можна вилікувати за допомогою трансплантації кісткового мозку. Для більшості пацієнтів – це єдиний шанс на порятунок життя. Тому пройдіть просту процедуру і долучіться до нашої команди, бо важливо, аби українців у світовому реєстрі побільшало, бо нашим співвітчизникам тоді легше буде знайти донора, – зазначив волонтер.

Усю інформацію можна знайти на сайті ubmdr.org, або на офіційній сторінці фонду у «Фейсбуці»: БФ «Український реєстр донорів кісткового мозку». До слова, наразі це – єдиний приватний реєстр і він уже внесений у світову базу донорів кісткового мозку.

На плечах – на Говерлу

Про мрію говорила й відома тернопільська спортсменка Лілія Проць, автор проекту «Мрія на всіх». Завдяки їй та команді однодумців вдалося втілити у життя бажання Сергія Ткачука, 15-річного хлопця, який пересувається на інвалідному візку.

– Сергій не може ходити, та він дуже хотів побувати на Говерлі. Більше півроку готувалися до підйому. Сергія Ткачука несли чоловіки, які багато тренувалися. Для транспортування хлопця обладнали спеціальне крісло, яке фіксували на спині. Разом із Сергієм вага становила близько півсотні кілограмів, – зауважила Лілія Проць. –  У той день під час підйому було і сонце, був туман і дощ, але ми всі разом змогли здійснити Сергієву мрію. А музичний гурт «Фіра» навіть відзняв кліп про цю подію.

Нині, як розповіла Лілія Проць, хлопець чимало тренується і має велике бажання підкорити ще й Еверест. А наразі, завдяки новому інвалідному візку, почав активно займатися танцями.

Лимони – на благодійність

Сергій Кічула, керівник проекту «Citrus LIFE», розповів про те, як лимони допомогли зібрати кошти на ультразвуковий скальпель.

– Ми не просто так назвали наш проект «Citrus», адже згідно з дослідженнями науковців, саме лимон здатен затримувати розвиток ракових клітин. Відтак, навіть запустили лимонний флешмоб: охочі могли з’їсти четвертинку лимона й віддати нам 100 гривень, інші три частинки треба було запропонувати своїм друзям. Якщо учасник відмовлявся його скуштувати, то мав віддати у наш фонд 200 гривень, – поділився спогадами Сергій. – Відтак, завдяки флешмобу і благодійним внескам, вдалося отримати необхідні кошти та придбати ультразвуковий скальпель для тернопільського онкодиспансеру.

Долучитися може кожен

– Цей рік у Тернополі минув під гаслом благодійності, тому ми дуже хотіли відзначити тих людей, для яких це – не просто справа, це – їхнє життя, – зауважила організатор заходу Оля Гордієнко. – Адже вони докладають максимум зусиль, щоб подарувати тепло іншим і дуже часто залишаються десь за кадром. Загалом зі сцени пролунало одинадцять історій про те, як звичайні люди намагаються змінити цей світ на краще. «Україна Єдина», «Соціальне таксі» (на фото – отець Роман Загородний, один із реалізаторів проекту “Соціальне таксі”), «Мрія на всіх», БФ «Український реєстр донорів кісткового мозку», «Citrus LIFE», «Одежина», «Теплий дотик», «Центр благодійності», «Допомога від щирого серця», «Серія семінарів: права дітей з інвалідністю», «Файні внуки», – ось назви тих проектів, які відзначили організатори, і до яких у будь-яку мить може долучитися кожен охочий.

Коротко
День волонтера був заснований ще в 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В Україні волонтерський рух офіційно визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну. Особливого розвитку волонтерство набуло у часи Революції Гідності та в перші роки війни, адже завдяки згуртованості людей, їх безкорисливій допомозі вдалося відстояти незалежність держави.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *