Оксана ЯЦИКОВСЬКА: яка вона, радикальна жінка Тернополя?

Оксана ЯЦИКОВСЬКА: яка вона, радикальна жінка Тернополя?

Останнім часом у світовій та вітчизняній політиці з’являється все більше жінок. Соціологія та статистика свідчать: там, де керують жінки, а це стосується і підприємництва, і політики, – є успіхи та позитивні досягнення.

Оксана ЯЦИКОВСЬКА – заслужена журналістка України, відома жінка-політик у нашій області та в Тернополі зокрема. Вона – керівник міської організації Радикальної партії Олега Ляшка, депутатка двох скликань Тернопільської міської ради, засновниця газети «Місто» та «Радіо Тернопіль».

Отож, наша розмова з «радикальною», успішною жінкою – Оксаною Яциковською.

– Оксано, ти маєш безпосередню причетність до Радикальної партіі Олега Ляшка у Тернополі. Знаю тебе давно як жінку виважену, помірковану. Не зовсім уявляю  з вилами… То чому саме такий вибір?

– Радикалізм для мене – це  не  тільки брати вила в руки і лякати ними корупціонерів чи злочинців при владі. Я – за інший радикалізм. У суцільному стані невизначеності, якоїсь масової депресії, людям потрібні радикальні зміни в повсякденному житті. Хочу, щоб їм краще жилося, аби вони бачили своє майбутнє вдома, в Україні. Щоб самі ставали кращими, підтримували традиції, не відхрещувались від свого коріння, берегли мову, добре виховували своїх дітей… Я хочу жити в класній країні, де багато молоді, яку цінують і бережуть. І батьки тішаться, що діти поруч, а не в світах… І в цьому – цілком радикально мислю…

– Але ж про це багато хто мріє…

– Не мріяти треба, а діяти! Людина має щось робити, а не пасивно спостерігати, або чекати, коли їй піднесуть все готове. Навіть метелик помахом мініатюрних крил змінює атмосферу. І, як у свій час казав авторитетний Любомир Гузар: «Людина має бути не просто доброю, вона повинна робити добро».

– Але є й інший вираз: один у полі не воїн…

– Згідна. Одна людина не може радикально щось змінити. Але від кожного з нас залежить теж дуже багато. Кращий приклад для дітей, які завтра виростуть і творитимуть це суспільство, – приклад батьків у сім’ї. Як вони ставляться один до одного, до своїх батьків, сусідів. Чи викине хтось з них сміття на узбіччя, чи поїде батько на червоне світло світлофора… Дітей вчить те, що їх оточує. Тому кожна людина має внести свій вклад в соціум. Треба ДІЯТИ, а не бути байдужими. Щоб були прояви порядності, щоб люди з повагою ставились один до одного, щоб знали не тільки свої права, а й обов’язки. Спостерігала якось за однією поважною пані, яка, вийшовши з машини, залишила пакетик сміття, як їй здавалося, непомітно неподалік авто, під деревом. Невдовзі хтось такий же і там же залишив поруч свій пакетик. За якусь годину там уже була гора сміття!

– Це спрацьовує як ефект «побитих вікон»?

– Так. Якщо в якійсь занедбаній чи покинутій господарями будівлі хтось поб’є скло, то дуже швидко всі вікна там будуть побиті. Люди повинні дбати про свій під’їзд, вулицю, про те, що за порогом… А не тільки нарікати і чекати, що хтось це має зробити…

– Взагалі, як на мене, ми дуже любимо критикувати усіх і все, забуваючи і про власну відповідальність. Ніби у вічному пошуку, кого б знайти крайнього.

– Тут винна і влада, яка, особливо напередодні різних виборів, роздає людям нездійсненні обіцянки. Безперечно, відповідальності хочеться побажати кожному з нас, адже зараз така ситуація, що маємо насамперед розраховувати самі на себе. Але водночас кожен має відчувати і захищеність на рівні держави. І щонайменше – бачити, що владні інституції володіють ситуацією, знають, яку країну вони будують. Бо обіцяти, а потім не виконувати, – це неповага до усіх українців, до виборців. Якщо на боротьбу з COVID-19 уряд виділяє з резервного фонду 64 мільярди гривень і лише 16 відсотків, а це – всього-на всього 8,3 мільярда, пішли безпосередньо на медицину та на покращення медичної інфраструктури, а решта на різні економічні та соціальні програми  й дорожні проєкти від президента, то це є не зовсім зрозумілим. Ніхто не каже, що ці програми не потрібні. Але конкретні речі потрібно називати своїми іменами, а не загортати у красиві, але неправдиві обгортки. Якщо дефіцит державного бюджету сягнув рекордного значення за останні п’ять років – 300 мільярдів (!) гривень і, вочевидь, влада не знає, чим залатати цю величезну діру, а добре лице якось рятувати треба, тоді й починаються інсинуації з фондами і проєктами.

– Я зрозуміла, що в цьому контексті ти теж мислиш радикально. Власне, ти – керівник міської організації Радикальної партії Олега Ляшка. Чи можна говорити про якісь суттєві зміни в організації?

– Те, що міська організація оновлена суттєво. Є люди з конкретними ідеями, які хочуть, вміють і знають, як бути корисним громаді. Нема байдужих. Дуже швидко я познайомлю з ними.

– А що можеш сказати про вашого лідера Олега Ляшка?

– Життя дає багато випробувань. Нерідко перед людиною стоїть вибір: або йти на дно, або відштовхнутися й рухатися далі. Наш головний партійний керівник Олег Ляшко не боїться викликів життя, він дивиться їм прямо в очі, і каже правду. Може, це і не модно, як кажуть «слуги», зате щиро. Він завжди на боці людей. І мені це подобається.

– Які позитивні зміни як депутатка міської ради ти бачиш у Тернополі?

– Тернопіль дуже змінився за останні роки. В казну поступають кошти, і це відчутно.  Скажімо, у 2018 році бюджет розвитку міста становив 330 мільйонів гривень, у 2019 – близько 470 мільйонів. У цьому «карантинному році»  багато коштів іде на засоби захисту, медичне оснащення лікарень, зарплати медикам. Лише за перше півріччя  місто потратило на це 100 мільйонів гривень.

Що перепало з бюджету розвитку на мій округ 8 у мікрорайоні Дружба? Тільки на ремонт прибудинкових територій та міжквартальних проїздів мені вдалося залучити  близько 20 мільйонів гривень. Тішуся, що з моєю допомогою, як депутата міської ради, вдалося реставрувати сьому  бібліотеку. Там я проводжу прийом громадян, туди за книгою, а значить за духовним – ідуть люди.

– Ти – публічна людина, завжди на виду. Не втомлюшся?

– Я ж жива людина ( сміється). Багато енергії витрачається, але багато і поповнюється. Знаю, що завжди можу розраховувати на підтримку чоловіка Ігоря. Вдячна долі, що послала мені добру, порядну людину, гарного і мудрого господаря. Він та син Богдан –  мої два міцних, надійних крила. А ще є в мене чудові друзі, знайомі, колеги. Без лукавства скажу – біля мене дуже багато добрих людей. І це –справжнє багатство!

– Ти згадала фразу Любомира Гузара про добро…

– Добро треба робити за можливості завжди. Є дуже багато людей, які обмежені у фінансах, їм бракує елементарного… Перед Великоднем, у період карантину, чимало людей похилого віку опинилися у замкнутому просторі, вони боялися навіть  вийти на вулицю. Ми тоді з партійцями знаходили таких людей, передавали їм великодні пасочки, щоб вони могли відчути радісний дух свята і те, що вони не самі…

На жаль, пандемія триває. І ніхто не знає, коли вона завершиться. Тому самотнім літнім людям треба й далі допомагати. Та й узагалі, в нашому суспільстві багато хто потребує уваги та допомоги. І робити це варто не лише в період виборів, аби продемонструвати на публіку свою любов до ближнього. Бо ця любов – це сенс людського життя.

Зіна КУШНІРУК.

Думки вголос від Оксани Яциковської:

  • Не витрачаю коштів на політичу рекламу. Роблю реальні речі, щоб тій чи іншій людині жилося краще, комфортніше.
  • Як депутатка жодного звернення не залишила без розгляду.
  • Поважаю в інших людяність і порядність. Це ті цінності, які успадкувала від батьків і які не розмінюються з роками. 
  • Вчимо дітей бути успішними, а треба ще й вчити бути щасливими
  • Біжимо і не помічаємо краси. В гонитві за великим – не бачимо малого.
  • Корупцію не викорінити законами! Все суспільство корумповане, то хто має виконувати закон? Коли не буде олігархату – то не буде й корупції.
  • Вірю, що люди цього разу обиратимуть розумом, аналізуючи, співставляючи, вболіваючи за майбутнє своє і своїх дітей, своєї держави.






Loading...



Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares