Руслан Пасічник із села Молотків Лановецької громади був доброю і відповідальною людиною, вмів усе зробити своїми працьовитими руками. А ще він був надзвичайно люблячим татом для своїх двох маленьких діток – 9-річної Емми та 6-річного Давидка. Руслан ще встиг провести донечку з сином на початку навчального року до школи: Емму у четвертий, а Давидка в перший клас.
Руслана мобілізували на фронт наприкінці вересня. На війні уже захищав Україну старший брат Руслана Юрій. Він ще у березні вступив у лави ЗСУ.
Руслан воював на передовій, у самому пеклі. Він був стрільцем-помічником гранатометника військової частини А4267. 17 листопада під час артилерійського обстрілу Руслан загинув поблизу населеного пункту Яковлівка, що на Донеччині, на гарячому Бахмутському напрямку. 7 червня Руслану виповнилося лише 38 років.
На початку листопада рідна сестра воїна Людмила ще оголосила збір коштів на авто для підрозділу, де служив Руслан. А ще бійці просили тепловізор. Але з ним Руслан сказав почекати до 20 числа, а тоді повідомить, який саме і що ще їм потрібно. Та 17 листопада у боях з російськими окупантами Руслан отримав поранення, не сумісні з життям, – повідомила редакторка «Голосу Лановеччини» Наталя Гамера.
Слізьми і смутком зустрічали кортеж з тілом Героя односельці. Гірка печаль оповила рідну хату Руслана, що самотиною чекала його повернення додому. Як зазначила Наталя Гамера, батьки воїна померли кілька років тому. Сімейне життя у Руслана з дружиною, на жаль, не склалося. Емма з Давидком жили тепер у двоюрідної бабусі.
Рідні, односельці, друзі, побратими проводили Героя останньою земною дорогою до місця вічного спочинку на кладовищі у рідному Молоткові. Похоронну процесію очолив архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор та благочинний о. Ігор Шаринський. Присутні не стримували сліз, коли з татком прощалися маленькі Емма і Давидко. Діти, які більше ніколи не відчують теплих татових обіймів, його турботи і ласки. Своїх ластів’яток Руслан оберігатиме вже з небес.
Сумують за українським захисником і в Лановецькій громаді.
«Із першими снігами до нашої громади прийшла сумна звістка про загибель стрільця-помічника гранатометника військової частини А4267 Руслана Пасічника. Він захищав нашу країну від російської орди, виявляючи мужність та відвагу. Та замість «Многая літа» Герою – «Вічна пам’ять»: із 38-річним захисником прощалися у Молоткові. Руслан воював з 23 вересня. Рівно через два місяці Лановецька громада провела його до місця вічного спочинку.
Гіркі дитячі сльози, глибока скорбота рідних та близьких – така ціна свободи нашої Батьківщини. В скорботі схиляємо голови перед жертовністю Руслана Пасічника. Вічна йому пам’ять. Слава герою!»
Нехай у небесній обителі буде легко і світло душі Героя! Дякуємо за Україну!
Фото з відкритих інтернет-джерел.
