Тернополянин перетворює металобрухт на мистецтво

Скульптури Сергія Кузнєцова ви не знайдете у музеях чи арт-галереях, зате всі охочі можуть помилуватися ними просто неба поблизу місцевої ресторації. Тут оселився робот дядя Стьопа з сім’єю, комарик Стасик, коза, риба,  динозавр та багато інших дивовиж.

Кожна скульптура – унікальна і особлива по-своєму. Щоб виготовити їх, тернопільський художник не купує дорогі матеріали, а використовує різноманітні непотрібні речі – старі деталі від комп’ютера, швейної машинки, фотоапарата, мотоцикла і навіть автомобіля. Практично кожну відпрацьовану річ або деталь митець може перетворити на витвір мистецтва.

– Для мене сміття не існує. Матеріал для моїх скульптур буквально лежить під ногами, – каже Сергій.– Удома,в друзів та знайомих завжди знаходяться не потрібні речі. Вони приносять їх мені і так з’являється сировина для творінь. Такий стиль прийнято називати джанк-арт. У світі він відомий вже давно.  У нас його не приймали, бо просто не знали. Це пострадянський розвальний стиль, який оточує нас повсюди і сам проситься в руки. Беремося за те, що є, і робимо з нього щось. До прикладу, деякі наші жінки досі зберігають цибулю в старих капронових колготах. Ось вам і джанк-арт.

На думку пана Сергія, найскладніше у будь-якій творчості знайти час і почати робити те, що задумав.

– У світі взагалі немає нічого складного. Просто треба сісти, подумати і творити. Пригадуєте чиюсь мудру фразу: той, хто хоче щось зробити, шукає можливості, а хто не хоче, –  виправдання», – додає митець.

Зізнається, йому не відомо, що таке лінощі. А от без натхнення працювати не може.

– Буває, прокидаюся вночі і починаю працювати. Навіть кілька діб можу не спати, настільки захоплююсь своєю роботою.  Або навпаки – кілька днів лежу і думаю, як втілити в життя ту чи іншу ідею.

Сергій Кузнєцов не мріє про звання та грамоти, найбільше його бажання бути вільним митцем, аби ніхто  не заважав, не втручався у творчість, не повчав.

Чоловік прагнув стати художником ще з дитинства. Малювати почав в однорічному віці. Символічно, що перший дитячий шедевр його батько зберіг донині. В училищі отримав фах токаря-фрезирувальника третього розряду. Шість років пропрацював ювеліром, потім стало просто нецікаво.

Першою скульптурою Сергія Кузнєцова став робот Стьопа.  Він з’явився на світ у 2008 році із старих запчастин від комп’ютера. Зокрема, хребет улюбленця тернопільських дітлахів складається з двох десятків комп’ютерних мишок. Також використовував запчастини фотоапарата і уламки дошок. Деталі скріплював цвяхами та шурупами.

Сьогодні у доробку пана Сергія більше десятка скульптур різних розмірів. Серед останніх – динозаври. Саме вони зацікавили гостей з Японії і незабаром помандрують у цю країну. Ще одна робота митця знайшла притулок у Англії. Сподіваємось, дуже швидко за скульптурами Кузнєцова приїздитимуть колекціонери з усього світу. Хоча найбільше тішить чоловіка, коли його творіння із широко розкритими очима оглядають діти.

– Не хочу, щоб мої скульптури були огороджені, як у музеї, хочу, щоб їх можна було торкнутися, помацати, роздивитися, – зізнається пан Сергій. –  Якщо результатом моїх робіт буде те, що одна-дві дитини прийдуть додому, візьмуть шуруп і прикрутять до патичка стару запчастину, то це вже буде результат. Сьогодні дітям бракує наочності, цікавих речей, до яких вони могли б протягнути руку, торкнутися. Своїми роботами я хочу «розрухати» людей, щоб вони не сиділи за телевізорами та комп’ютерами, а спробували щось робити власними руками.

Зараз митець вдома працює ще над трьома скульптурами: двома динозаврами та півтораметровим годинником. Ця експозиція називатиметься «Загублений час».

– Я зібрав усі годинники, які тільки міг: і великі, і малі – ручні. Усіх поміщу на скульптуру. За задумом, тут має бути 48 хронометрів. Часу завжди мало, тому вирішив подвоїти добу. Така скульптура ідеально підійде для дуже зайнятих людей. Можливо, подарую її комусь в офіс, або ж можна нею прикрасити великий будинок.

У задумах Сергія Кузнєцова ще багато цікавих проектів, які в недалекому майбутньому потішать око тернополян.Тож чекатимемо нових дивовиж та несподіваних творінь від тернополянина, який уміє перетворювати сміття на мистецтво.

Юля ТИМКІВ.