На День Незалежності України, 24 серпня, Зіновій Зажерей із села Вербовець Лановецької громади мав би святкувати і своє власне свято – 36-й День народження. Але воїн цього дня повернувся додому у домовині, покритій синьо-жовтим стягом.
Зіновій, або Зеник, як любовно називали українського захисника рідні, друзі, односельці пішов захищати Батьківщину, свою родину і нас з вами добровільно. Загинув у боях з російськими окупантами поблизу села Павлівка на Донеччині. Він був стрільцем-санітаром. Без мужнього, доброго, дбайливого чоловіка залишилася дружина Іванна, сиріткою шестирічна донечка Даринка. Ніколи не обійме свого найкращого сина батько Олександр, не запитають поради у брата три молодші сестри…
Вчора Ланівці зустріли свого Героя на центральній площі міста, щоб віддати йому останню шану і провести до місця вічного спочинку – у рідне село Вербовець.
– У день народження солдата всі співали йому «Вічна пам’ять»… Народжений у День Незалежності, а загинув, не доживши до своїх 36 років всього лише 9 днів, – така історія молодого вербівчанина, чиє життя обірвала російська артилерія.
Стрілець-санітар Зіновій Зажерей боронив Україну, тому що він мав кого захищати – батька, молодших сестричок та дружину з маленькою донечкою. У день його народження уся Лановецька громада навколішки зустріла тіло загиблого Героя. І замість вітань – його оплакували усі, чиє серце сповнене любові до України, – слова співчуття висловили на сторінці Лановецької міської ради.
Зіновій загинув практично на очах у побратима Юрія Калабури, українського захисника із села Козачки також Лановецької громади. Чоловіки разом призивалися 10 травня. Вже тоді пообіцяли підтримувати один одного. Спочатку Зеник і Юрій потрапили в навчальний центр на Львівщині, а потім воювали у гарячих точках, зокрема на Донеччині, – розповіла редакторка «Голосу Лановеччини» Наталя Гамера.
Юрій з побратимом і винесли з поля бою тіло Зеника. Хоча окупанти вели прицільний вогонь, а сам Юрій був поранений.
Тепер Зіновій навіки повернувся до рідного дому.
Усі, хто знав цього мужнього воїна , не можуть змиритися з тим, що його більше немає. Щирий, відкритий, добрий, позитивний, усміхнений, відповідальний, готовий завжди допомогти – таким він був у житті. А ще мріяв про народження сина…
Поховали Героя у рідному селі Вербовець поруч з могилою матері, яка померла у січні від онкології.
– Велилюдною ходою по уквітчаній дорозі з рідного дому і до місця вічного спочинку провели тридцятип’ятирічного стрільця-санітара Зіновія Зажерея, який загинув 15 серпня, захищаючи рідну країну. Похоронну процесію очолив благочинний Лановецького благочиння о. Ігор Шаринський.
Тихий плач маленької донечки, туга рідних та близьких, сум усієї Лановеччини за вірним сином, патріотом, воїном – Зіновієм Зажереєм, пам’ять про якого назавжди закарбується в новітній історії становлення сильної, вільної та незалежної України, – оприлюднили на сторінці Лановецької міської ради.
Вічна пам’ять Герою! Нехай у Вічності буде легко і світло його душі. Пам’ятаймо ціну нашої перемоги!
