Тарас Самбір із Скалата завжди мав патріотичну життєву позицію. Ще навчаючись у Тернопільському педагогічному університеті, він брав активну участь у Революції гідності. Разом із друзями виборював на Майдані європейське майбутнє для України, її волю і свободу. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Тарас став до лав Збройних Сил України. Проходив військове навчання за кордоном, після чого захищав Україну та нас з вами у найгарячіших точках, на Сході. Тарас був прикладом мужності та відваги, як і його рідні, які активно волонтерять від початку війни.
Російські окупанти так рано забрали молоде життя українського захисника. Тарасу Самбіру було лише 30 років. Залишилися без люблячого татка маленькі донечки: однорічна Ангелінка та шестирічна Емілія. Молодою вдовою стала дружина Юля, ніколи більше не обіймуть сина мама Орися і батько Григорій.
Вся Скалатська громада у невимовному смутку. Рідні, друзі, знайомі не можуть повірити, що цей земний світ змалів на ще одну гарну людину. Адже їхній Тарас був завжди активний, усміхнений, привітний, добрий, щирий…
«Скалатська громада у скорботі. На війні загинув житель м. Скалата – Самбір Тарас Григорович 06.02.1992 року народження. Молодий, активний, завжди усміхнений, життєрадісний та щирий. Він віддав своє життя, захищаючи нашу Батьківщину. Він пішов у Небесне військо.
Приносимо свої щирі співчуття дружині, батькам, рідним та близьким. Без батька залишились двоє малолітніх дітей. Сил і терпіння рідним пережити таку важку втрату. Вічна пам’ять Герою…» – повідомили на сторінці Скалатської міської ради.
Сумують за Тарасом і в благодійному фонді “Скалат – Громада Добра”: «Команда БФ “Скалат – Громада Добра” висловлює щирі співчуття рідним Самбіра Тараса Григоровича, який загинув захищаючи Батьківщину від російських загарбників. І Тарас, і його родина стали прикладом мужності та відданості. Хлопець воював на фронті, а його рідні волонтерять від початку вторгнення. Це важка втрата для сім’ї, друзів і всієї нашої громади…»
“Сивію від фото… німію крізь сльози…
За що цю жорстокість принесли кати?
Ця бісова свита, ця нечисть ворожа…
Які НЕ були нам ніколи брати!
Бо має народ наш і гідність, і душу,
А виродки ці — бодай гірше лайна!
раССєя — це рак, що життя тільки рушить,
В той час, як гниє у болоті сама!
Раби та убивці — клеймо вам до скону!
Ви будете нести найвищу ціну!
За тих, кому Небо тепер стало домом,
За цей геноцид і криваву війну!
Моє рідне місто прощається з Героєм Українсько-московської війни…», – з болем у серці написав Сайко Олексій.
«Ми не хочемо вірити… Ми не маємо права забути тебе, Тарас!
Низький уклін перед твоїми рідними, дружиною та діточками. Розділяємо біль великої втрати… Плачемооооо…» – Тетяна Ляхович.
До речі, кошти для підтримки осиротілих донечок загиблого воїна можна надіслати на карту його дружини: 4731 2196 4264 8475 Самбір Юлія.
А тато відтепер захищатиме їх з небес. Пам’ятаймо, за перемогу України віддають найдорожче – свої молоді життя – найкращі сини України. Вічна пам’ять тобі, Тарасе!
