Загублене в джунглях місто: тернополянка побувала на Левовій горі на Шрі-Ланці (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Все-таки життя варте всього, що в ньому є, вже тому, що завжди можна зірватися з насидженого місця, відкласти на тиждень-два всі питання – і опинитися, наприклад, за 6,5 тисяч кілометрів від Тернополя, посеред тропічних вічнозелених джунглів, на висоті 370 метрів над рівнем моря і майже біля неба.

Уявіть: ви стоїте на величезному камені, який міг би перекрити Дніпро десь у Києві. Він валяється на рівнині, ніби хтось спересердя жбурнув його – і той так і залишився височіти над деревами, річками і людьми. З часом люди ще й примудрилися збудувати на верхівці неприступну фортецю.

Як їм це вдалося – досі загадка. З тих, завдяки яким по-новому дивишся на все навколо.

Це – про Сигірію, що в перекладі означає Левова гора. Її називають восьмим дивом світу і вона варта того, аби з її вершини хоча б раз у житті подивитися на неосяжні простори світу.

Місто на… горі

Сигірія розташована в центрі Шрі-Ланки – острівної країни в Індійському океані, яка раніше звалася Цейлоном і добре відома всім, хто любить чай. Цейлонські чайні плантації – одні з найкращих у світі.

Сьогодні вчені з різних країн намагаються розгадати загадку Сигірії. Адже це не лише гора, а ціле місто, збудоване на її верхівці. Комплекс сягає своєю історією 5 століття і містив фортецю, палац, мережу садів і фонтанів. І все це було створене на висоті кількасот метрів!

Науковці не мають відповіді: як можна було побудувати таке за 18 років? Як можна було провести настільки вправні інженерні гідрокомунікації, що досі фахівці не можуть з’ясувати, звідки в одному з басейнів б’є фонтан? Як могло статися, що такий грандіозний комплекс споруд був покинутий усіма 600 років тому? Як могло статися, що його випадково відкрив британець? Розкопали древній комплекс, що нині охороняється ЮНЕСКО, тільки 100 років тому.

Найбільша в світі картинна галерея

Це – теж про Сигірію. Західна частина скелі –  це унікальне видовище, вона практично повністю покрита чудовими фресками. Висота цієї ділянки – 40 метрів, а довжина – 140. Всього було 500 прекрасних фресок, але, на жаль, до наших днів збереглося лише 18.

На фресках можна побачити фігури жінок, півоголених, з осиною талією і пишними формами. Цим малюнкам – півтори тисячі років.

Чи були ці жінки реальними – придворними дамами або наложницями правителя? Можливо, це богині? Це – теж велике питання, на яке поки нема відповіді.

Цар-батьковбивця

За переказами, історія Сигірії пов’язана з царем, у якого було два сини: старший – від наложниці, молодший – від дружини. Влада передавалася старшому з роду, але король цього не хотів і заповів царство молодшому. Старший син не міг цього перенести і вбив батька. Молодший став вигнанцем, але пообіцяв повернутися.

Всі роки старший син зі страхом чекав повернення єдинокровного брата. І побудував неприступну фортецю-цитадель на вершині гори. Молодший син тим часом поплив до Індії, зібрав там військо і через 18 років повернувся, як і обіцяв.

Фортеця не врятувала батьковбивцю, він загинув у першому ж бою, який відбувся біля підніжжя скелі.

Офіційно відомо, що місто на верхівці Сигірії побудував цар Кассапа, який жив у 477-495 роках. Сама скеля – вулканічного походження, це охолола магма, яка залишилася після виверження.

Археологи вважають, що гора могла бути заселена в доісторичні часи. Точно відомо, що задовго до царя Кассапи тут були печери, в яких медитували буддійські ченці.

Монахи знову повернулися в Сигірію після того, як її покинули королі. Монастир існував там до XIV століття. І відтоді ніяких відомостей про подальшу долю Сигірії тривалий час не було.

Фонтани на вершині

Щоб піднятися на верхівку Сигірії, потрібно подолати близько 1800 сходинок, вирубаних у скелі. Внизу чекають місцеві провідники – щоб допомогти, якщо буде потрібно. За додаткову плату вони буквально виштовхають вас на верхівку, якщо забракне сил піднятися.

Однак люди піднімаються. Але ще цікавіше – люди якось це будували… Руками, без техніки, піднімаючи брили і необхідні будівельні матеріали.

Уявити собі це складно. А ця скеля була ще й вся у садах, у тому числі – терасових. Штучні басейни для води скрізь – знизу доверху. І вся водна інженерна система здатна працювати і тепер. Не завжди зрозуміло – як там всередині, в скелі, але діє. Зовні можна тільки побачити прорубані стоки для відведення води.

Палац-фортеця на вершині скелі починається з платформи, яка колись мала форму лева. Від неї залишилися тільки лапи, але зате які це лапи! Трохи вище – Дзеркальна стіна. Вона була відполірована, і древні відвідувачі могли залишити свої враження від фресок.

Всього вершина гори займає понад півтора гектара. І вона вся була колись покрита штучними спорудами.

Нині від них залишився тільки фундамент, як, наприклад, від королівського палацу. Є гігантський кам’яний царський трон, величезні басейни і для короля, і для прислуги. Королівський басейн на вершині гори і зараз слугував би зразком інженерної думки.

В ущелинах скелі видно і сторожові пости для охоронців. Вони настільки вузькі, що, якщо охоронець раптом засипав, він тут же падав у прірву.

Для тих, хто шукає

Європейці відкрили для себе гору лише в 1831 році. Сталося це випадково – на неї натрапив майор британської армії Джонатан Форбс, повертаючись із походу зі своїми солдатами.

Ця приголомшлива скеля серед джунглів, чим би вона не була 1500 років тому і раніше, зараз – світова культурна спадщина. Як і інші прекрасні пам’ятки Шрі-Ланки, яка сьогодні готова відкривати таємниці світу всім, хто шукає.

Фото Андрія БРИКА.

Антоніна Брик

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *