Андрій Ушкевич із села Озерна Озернянської громади віддав своє життя за наш спокій, за Україну, за кожного з нас. Андрій загинув 3 листопада, виконуючи бойове завдання на межі Харківської і Луганської областей. У червні українському захиснику виповнилося лише 36 років. Без татка залишилися дві маленькі донечки – 8-річна Вероніка і 5-річна Настуся. Молодою вдовою стала дружина Ірина. Навіть важко уявити, як це страшне горе переживають батьки, які поховали другого сина…
17-го липня в бою на Харківщині загинув молодший брат Андрія – Сергій Ушкевич. Вони обоє служили в одному підрозділі. Сергієві було тільки 27 років. 24 лютого, коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій перебував у Києві, працював у цирковій групі. Мали виступи навіть у європейських країнах. Частина групи роз’їхалася, а він приєднався до захисників Києва. Потім, перебуваючи у лавах ЗСУ, відбивав ворога з Ірпеня, Гостомеля, Бучі, – пише Озерна правда. Потім Харківщина…
Після загибелі молодшого брата Андрія просили, щоб повернувся додому. Та він залишився на передовій. Перед тим, як піти в ЗСУ, у лютому-березні, Андрій возив волонтерську допомогу на Житомирщину та Київщину. Їздив по дорогах, куди цілився ворожий танк. На зворотнім шляху додому на Тернопільщину вивозив людей у безпечні регіони. Коли ворог відступив з півночі України, Андрій приєднався до військового підрозділу брата, щоб бути з ним пліч-о-пліч.
Земляки, друзі, знайомі на колінах зустрічали кортеж з тілом загиблого Героя. Вшанувати останній шлях Воїна прийшли люди чи не з кожної озернянської хати. Приїхали попрощатися побратими. Молодь несла червоно-чорні та синьо-жовті прапори. І квітів текла ріка, – зазначили на сторінці громади.
«Ще не загоїлися добре рани, не висохли сльози, як молодший брат Андрія Сергій віддав життя за волю України. Тепер вони лежать у вічності поруч. Над братами небо, тиша, молитви… Два Герої біля Бога.
Андрій загинув 3-го листопада, виконуючи бойове завдання у Луганській області. Йому назавжди 36. Мав багато друзів, був веселий, товариський. І на захисті рідної землі не вагався виконати найнебезпечнішого чину.
…Ох, яка велика ціна свободи… Батько й мати поховали двох синів-героїв. В Андрія залишилася вдовою молода дружина. Двоє маленьких дівчаток виростатимуть без тата. А до третього брата Олега більше не прийдуть у гості Андрій та Сергій. Біль і смуток відчуває вся Озернянська громада.
Не буде ніколи прощення московському окупанту! І ніколи ми не забудемо подвиги двох братів! Ніколи не стихне подяка і повага до батьків, родини Андрія та Сергія! Вічна слава братам-Героям! Пам’ять про них невмируща! Хай Бог прийме їх у Царстві Своїм!» – щирі слова співчуття, підтримки і болю висловлюють в Озернянській громаді.
Співчувають матері та дружині Андрія і в Озернянському ліцеї:
“Колектив Озернянського ліцею висловлює щирі співчуття вихователю Озернянського садочку Ушкевич Ользі Михайлівні з приводу невимовної втрати вже другого сина Андрія! А також розділяємо біль з вчителькою початкових класів Осташівецької школи Ушкевич Іриною Любомирівною з приводу загибелі її чоловіка Андрія! Розуміємо, як важко змиритися з цим непоправним горем. Розділяємо разом з Вами біль втрати, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи». .
Пам’ятаймо ціну нашої перемоги! За неї віддають життя найкращі сини України…
