Василь Телішевський зі Збаража загинув на Харківському напрямку. 41-річний Герой був учасником Помаранчевої революції, Революції Гідності, у 2014-2016 роках служив добровольцем у батальйоні “Айдар”. Василь вірив у щасливу Україну, тому й боровся за неї, за рідну землю до загину.
– Друзі, дуже прикро, але офіційно підтвердилось, що загинув наш земляк, патріот, майданівець, боєць Василь Телішевський. До останнього не хотів вірити і сподівався, що не підтвердиться, але…
Спочивай з миром, Друже!
Щирі співчуття рідним та близьким, а також друзям, яких у нього було дуже багато, – написав міський голова Збаража Роман Полікровський.
Після Революції Гідності Василь Телішевський пішов добровольцем в батальйон «Айдар». У 2014-16 роках захищав Україну від російських окупантів. Повернувшись додому в Збараж, навіть не оформляв учасника бойових дій. Не просив у влади землі, маючи повне право. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Василь спершу був волонтером, а згодом уклав контракт із ЗСУ.
– Василь понад усе любив свободу, рідну Україну, був чесною, справедливою, мужньою людиною, готовою заради друзів і України віддати життя. Дуже пишався своїм дідусем, який був разом із родиною виселений до Сибіру, і служив для нього прикладом правдивого українського патріота, – розповіли на сторінці Збаразької міської ради.
– Василь вірив в щасливу Україну. Попри свою дорослість, вголос мріяв, аби влада була чесною, без корупції, діяла в інтересах простих людей, бо ж ними вибрана. Ми навіть обговорювали чи можна, в який спосіб досягти, які люди повинні бути обрані у владу. І взагалі чи можлива чесна влада без корупції в Україні, Тернополі, області, Збаражі, Озерні, – згадує журналіст Назар Наджога. – Василь багато читав книжок, мав велике, в певній мірі бунтарське, почуття справедливості.
У розмові, пригадує Назар Наджога, Василь сказав, що за Україну готовий боротися до загину і смерть чоловіка повинна бути лицарська, а не природньою.
– Я хочу вмерти на полі бою. Моя смерть не має бути на ліжку від старості. Не хочу довго помирати від якогось старечого марніння. Моя смерть має бути, як в лицаря! Зі зброєю в руках. Моя війна – священна війна за Україну! – зізнавався Василь.
Він так і загинув – зі зброєю, захищаючи Україну, рідну землю і нас з вами.
Кортеж із тілом мужнього воїна зустріли біля каплички на Добривідському перехресті. Парастас відбувся в Успенський церкві. Сотні людей: рідні, земляки, побратими прийшли провести українського захисника в останню дорогу. Поховали Героя на місцевому кладовищі.
Вічна пам’ять Герою!
