Соняхи дозріли. Схилили свої величезні обпалені голови додолу. Соняхи важіють насінням.
Вони наче моляться.
У Небесах лунає Літургія, священник вносить кадило…
Соняхи моляться.
Соняхи-парафіяни,
соняхи-прочани,
соняхи-паломники,
соняхи-молільники…
У тому полі, поміж соняхами, молюся і я.
Схилила голову, важку од думок.
Грунт серця мого став пустелею, я прошу дощу.
Твоє ім’я жалить мене кропивою.
Соняхи у покорі чекають своїх жнив.
Поміж хмар літають шестикрилі, мовлять: «,Свят, Свят, Свят єси, Господи Боже наш…»
Разом із ними молюся і я.
Як гарно пахне кадило!
Соняхи схилили голови…
Неля ДРИБОТІЙ.
(Фото з відкритих інтернет-джерел).
