На перехресті всіх стежок,
На злобу дня –
Весна.
На денці душ,
На споді дна – журба.
Твоя.
І всі спішать, кудись біжать,
Кудись летять.
Кінця – нема.
Залило сонце всіх навкруг –
Це злато Неба.
Поки живеш, поки ще тут.
А значить – треба.
У поспіху не загуби – Душі.
Вважай.
На себе.
Все роздивися довкруги –
Весна прийшла…
До Тебе.
***
В дитинство думки звернули
У поле, ліси,сади…
Корови свої випасаю,
Читаю мудрі книжки.
Запахло мені дитинством.
Барвінком рясніли стежки,
Опеньки збирала у лісі,
Зобачила зайця сліди…
І досі мені там тепло,
І досі світлиця жде.
І навіть полин солодкий,
Де мама, і тата плече.
***
Настояні на чмаріяасі і сльозі
Слова
Пророчі мовчазні скупі німі
Слова
Бувають суголосні і сумні
Слова
Приковують ковтають воскрешають
Слова
Твої мої і їхні
Вони живі. І мають силу. Мають голос.
Слова.
У них є дух і є життя є влада страти
Слова.
Їх треба вміло добирати
Слова. І сміх і сльози.
Все слова.
***
Дочасно, мій Боже, дочасно
Так можна спинитись невчасно
Невже так пройдемо землею?
Невже розпрощаємось з нею?
Летіли лелеки лелеки
Далеко те небо далеко
Невже ми отут на хвилину
А потім із вирієм злинем?
Дочасно лиш трошки дочасно
Як квіт польовий відквітуєм
Як празники всі відсвяткуєм
Невже нас закличуть покличуть?
Дочасно. Все, Боже, дочасно
А так би набуться в часі
Ступати по веснах несміло
Дивитись на вишню. На зрілу.
Неля ДРИБОТІЙ.
