У поспіху не загуби душі…

У поспіху не загуби душі…

На перехресті всіх стежок,
На злобу дня –
Весна.

На денці душ,
На споді дна – журба.
Твоя.

І всі спішать, кудись біжать,
Кудись летять.
Кінця – нема.

Залило сонце всіх навкруг –
Це злато Неба.
Поки живеш, поки ще тут.
А значить – треба.

У поспіху не загуби – Душі.
Вважай.
На себе.

Все роздивися довкруги –
Весна прийшла…
До Тебе.

***

 В дитинство думки звернули
У поле, ліси,сади…
Корови свої випасаю,
Читаю мудрі книжки.

Запахло мені дитинством.
Барвінком рясніли стежки,
Опеньки збирала у лісі,
Зобачила зайця сліди…

І досі мені там тепло,
І досі світлиця жде.
І навіть полин солодкий,
Де мама, і тата плече.

***

Настояні на чмаріяасі і сльозі
Слова
Пророчі мовчазні скупі німі
Слова
Бувають суголосні і сумні
Слова
Приковують ковтають воскрешають
Слова
Твої мої і їхні
Вони живі. І мають силу. Мають голос.
Слова.
У них є дух і є життя є влада страти
Слова.
Їх треба вміло добирати
Слова. І сміх і сльози.
Все слова.

***

Дочасно, мій Боже, дочасно
Так можна спинитись невчасно
Невже так пройдемо землею?
Невже розпрощаємось з нею?

Летіли лелеки лелеки
Далеко те небо далеко
Невже ми отут на хвилину
А потім із вирієм злинем?

Дочасно лиш трошки дочасно
Як квіт польовий відквітуєм
Як празники всі відсвяткуєм
Невже нас закличуть покличуть?

Дочасно. Все, Боже, дочасно
А так би набуться в часі
Ступати по веснах несміло
Дивитись на вишню. На зрілу.

Неля ДРИБОТІЙ.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares