Дуже боляче, коли відходять за межу земного буття дорогі тобі люди. Таким для мене був Олег Грушковик.
Надзвичайно талановитий, може, не завжди зручний, бо не лукавив ні з ким і ніколи. Був чесним насамперед перед собою – у житті і в журналістиці.
Олег писав матеріали на гострі публіцистичні теми. Про політику та економіку, про дії влади, у тому числі місцевої – відверто і без фальші, бо надто любив Тернопіль, де мешкав більшу частину свого життя.
А ще Олег був тонким ліриком, де ранимість душі межує з жорсткою реальністю. Він писав прекрасні вірші. Друкував свою поезію у газеті «Свобода», а потім вже і у виданні «Наш ДЕНЬ». Коли говорили йому, що варто видати збірку, відповідав у властивій йому іронічній манері, мовляв, а треба? У газетах його поезію прочитають тисячі людей, а збірку – в ліпшому випадку – сотні.
Олег Грушковик народився 26 квітня 1956 року у Ланівцях, тепер Кременецького району. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював у редакціях районних газет Тернопільської і Рівненської областей.
Потім, буквально з перших днів створення – у газеті «Свобода» (тодішнє «Відродження). Був завідувачем відділу, відповідальним секретарем, заступником головного редактора.
З червня 2013 року ми разом з Олегом Михайловичем творили друковане та інтернет видання «Наш ДЕНЬ». Кажуть, незамінних людей нема, але я точно знаю, є люди на своєму місці. Неординарні, талановиті і дуже потрібні саме тут.
Таким у «Нашому ДНІ» був Олег Грушковик. У дизайні газети, у написанні цікавих і популярних матеріалів для друкованої версії видання і для сайту. У спілкуванні в короткі вільні хвилини у гарячі вівторки, коли здавали газету до друку, але коли такою важливою була ділова і водночас підбадьорлива, доброзичлива атмосфера.
Олег Грушковик був заслуженим журналістом України заслужено. Хоча до нагород ставився без пафосу, особливо різних подяк та грамот місцевого розливу, коли папір знайшли, а от рамочки – вже ні. Цінував щирі слова від колег, від тисячної аудиторії своїх читачів, друзів.
11 вересня серце Олега Грушковика перестало битися. Раптово і несподівано. Ще у 12.37 він надіслав есемеску дружині Надії. А через якихось 20 хвилин нашого колеги не стало.
… В одній зі своїх публікацій у «Нашому ДНІ» Олег Грушковик написав: «…Наприклад, гріх збагачуватися завдяки обману чи шахраюванню. Не можна будувати своє щастя на чужому горі, а множити свої статки, доводячи до зубожіння інших. Ні за які гроші ніхто і ніколи не купить талант і визнання. Тільки бездушні можуть виставляти на продаж духовність. Хто думає по-іншому – глибоко помиляється…»
Вічна пам’ять тобі, Олеже! Дякую за багато років спільної, гарної, продуктивної праці разом.
Весь колектив видання «Наш ДЕНЬ» щиро співчуває з приводу важкої втрати дружині Надії, мамі, синам, онукам, усім, хто знав, любив і шанував Олега Михайловича.
Віримо, що десь там, у Вічності, Олег напише свою найактуальнішу статтю і свою найпрекраснішу поезію…
Зіна КУШНІРУК, редакторка видання «Наш ДЕНЬ».
На фото з архіву «Нашого ДНЯ»: крайні зліва – Надійка та Олег Грушковики.
