Андрій Меленичук із села Печорна Заліщицької громади був життєрадісною, надзвичайно доброзичливою і щирою людиною. Завжди був готовим прийти на допомогу. А ще він любив Україну, свою дружину і донечок.
Андрій пішов на фронт наприкінці серпня. Воював у гарячих точках, на передовій. Загинув у жорстоких боях з російськими окупантами 27 вересня під час наступу у передмісті Лиману Донецької області. Вдовою залишилася дружина Алла, сирітками без тата донечки Андріана і Настя. Не обіймуть більше ніколи свого Андрія сестри Ніна та Ольга, брат Василь. 9 грудня Андрію мало б виповнитися 42 роки.
Сумують за Андрієм у Заліщицькій громаді, адже цього молодого, доброго чоловіка знали багато людей.
«З глибоким жалем повідомляємо про загибель військовослужбовця, старшого сержанта, нашого земляка, жителя села Печорна – Меленичука Андрія Васильовича, який 27 вересня 2022 року, обороняючи суверенітет нашої держави, будучи вірним військовій присязі загинув у ході наступальних (штурмових) дій у передмісті м. Лиман Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого Героя. Поділяємо Ваше горе, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Андрій Меленичук залишиться навічно в пам’яті всіх нас. Ми низько вклоняємось йому за подвиг!» -повідомили у Заліщицькій міській раді.
«Вічна пам’ять Герою. Спочивай з Богом. Нехай у Небесній обителі буде легко і світло твоїй душі. Дякуємо за Україну і за наш захист. Щирі співчуття рідним і близьким. Велика шана і доземний уклін батькам», – пише у фейсбуці Марія Гронська.
Щирі співчуття рідним загиблого воїна висловили і в Чортківській райдержадміністрації:
«Біль розриває серця всіх, хто добре знав Андрія. У вічній скорботі залишилась дружина та двоє діток. Низько схиляємо голови у вдячності перед Героєм, який тримав небо над нашою Україною. І наш обов’язок перед ним та іншими загиблими Воїнами – зробити все, щоб ці жертви не були марними. Пам’ятаймо про кожного Захисника України, який поклав життя за нашу волю і свободу! І доки живе ця пам’ять – доти наша нація нездоланна!»
Провести в останню дорогу українського захисника прийшли сотні людей: родичі, друзі, односельчани, жителі громади, побратими, влада, духовенство. Поховали Героя на місцевому кладовищі у рідному селі з усіма військовими почестями. Андрій довго повертався додому. Адже, коли зв’язок з воїном обірвався, рідні опізнали його аж в лікарні Дніпра. Тепер він уже з небес оберігатиме своїх рідних, Україну і нас з вами.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, якою ціною дається наша перемога!
