У тернопільській поліції розповіли історію доброволиці штурмової бригади “Лють” Тетяни Ковальової.
Вона родом із Донеччини. Зараз живе у Тернополі, адже місце, де Тетяна народилася і мешкала, – в російській окупації з 2014 року. Відтоді жінка не може повернутися додому, не може обійняти своїх рідних та близьких. Зв’язок є, але відчуття втрати не покидає її.
«Я народилася та виросла на Донеччині, – розповідає Тетяна Ковальова. – 2002 року стала членкинею громадської організації Спілки української молоді в Україні. До 2014 року займалася громадською діяльністю, маю величезну кількість друзів в усіх куточках України, завжди могла поїхати до них, вони приїжджали до мене. У 2014 році, коли розпочалася війна, була змушена покинути свою малу батьківщину, адже територія була окупована».
Новим місцем, де Тетяна не лише оселилася, а й продовжила громадську діяльність, стала столиця.
«З 2015 року ми організовували благодійні табори для дітей із вимушено переміщених родин і дітей військовослужбовців та добровольців, котрі боронили нашу країну на сході», – розповідає жінка.
Тоді вона взялася ще й волонтерити: разом із членами своєї громадської організації возила до лінії розмежування поблизу Луганської області медикаменти, спорядження, інші гуманітарні вантажі.
«2017 року я повернулася на рідну Донеччину. До початку повномасштабного вторгнення проживала в Краматорську, де заснувала та очолила місцевий осередок Спілки української молоді, – каже Тетяна. – 24 лютого, як і мільйони моїх співвітчизників, прокинулася від вибухів, які ще не забула з 2014-го і які не раз чула, коли ми разом із волонтерами їздили з гуманітарною допомогою на Луганщину».
Тривалий час жінка залишалася в Краматорську: «Разом з іншими виготовляли коктейлі молотова, збирали та передавали нашим захисникам продукти, медичні препарати, військове спорядження, допомагали цивільним. Це було таке піднесення, таке гуртування. Але в місті ставало все небезпечніше і нам сказали евакуюватися заради власної безпеки».
У квітні Тетяна приїхала до Тернополя. На місці не сиділося: допомагала збирати гуманітарні вантажі на фронт, разом зі школярами виготовляли окопні свічки, провели благодійний ярмарок для збору коштів на дрони для військових, з побратимами неодноразово доправляли на схід автівки, продукти, медикаменти та інші необхідні речі. Але розуміла: вона хоче і може більше.
«Коли почула про набір в штурмову бригаду, мені дуже сподобалася назва – «Лють». Привернуло увагу, що не було обмежень – запрошували і чоловіків, і жінок. Я відчуваю, що можу бути корисною, адже маю навики надання першої домедичної допомоги, пройшла курси з аеророзвідки. Мене надихає досвід ізраїльської армії, там багато жінок-військовослужбовиць. Я дуже хочу бути корисною, брати участь у визволенні України».
Тетяна розповідає, що до такого рішення йшла довго, але тепер впевнена, що потрібна своїй країні як захисниця: «Та частина України, де я народилася та проживала до 2014 року, – досі окупована. Там є люди, котрих я люблю, ціную. Мрію, щоб там нарешті замайорів український прапор».
Що відомо про бригаду “Лють“
В Україні формують штурмові бригади “Гвардія наступу”. Їх створюватимуть на базі Національної поліції, Державної прикордонної служби та Національної гвардії. Вони працюватимуть на посилення сил оборони та звільнення окупованих територій, однак кожна бригада матиме своє бойове завдання.
Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України “Лють” — це два штурмові полки, батальйон особливого призначення, артилерійський полк і рота спеціальних операцій.
Формування бригади триватиме до 1 квітня. Добровольці, які хочуть приєднатися, можуть подати анкету на сайті storm.mvs.gov.ua або через Центри надання адміністративних послуг.
Далі кандидат має пройти військово-лікарську комісію, здати психологічний та фізичний тести, пройти тестування на знання законодавства та логічне мислення. Після успішного проходження тестування він пройде кількамісячне навчання. Після завершення підготовки бійці розпочинають виконання поставлених завдань.
