Михайло АПОСТОЛ: «У яких країнах світу «шукати» українську землю?»

Михайло АПОСТОЛ: «У яких країнах світу «шукати» українську землю?»
Ми, українці, називаємо землю матір’ю. Бо вона прекрасна, щедра, родюча. Земля має ціну і водночас – безцінна. Вчені стверджують, що земля – це не просто грунт, це – жива душа. Це – душа нашої нації, багатство…

Ще у 1926 році відомий український політичний діяч В’ячеслав Липинський в «Листах до братів-хліборобів» писав: «Земля українська дана Богом Українській Нації не на те, щоб ми собі взаємно із-за цієї землі голови розвалювали, нею спекулювали, або щоб на ній усякі «міжнародні банки» чи інші посідачі міжнародних валют могли буряковими ґешефтами займатись. Дана ж вона на те, щоб ми на цій землі могли найкраще і найрозумніше – по Божому – своє життя владнати». Але…

Кому насправді в Україні належать землі сільськогосподарського призначення?

На цю важливу тему розмовляємо з радником глави МВС, науковцем, відомим експертом з аграрних питань Михайлом АПОСТОЛОМ.

–  За оцінками деяких експертів, загальна площа українських сільськогосподарських угідь, які знаходяться під контролем іноземних компаній, досягає п’яти мільйонів гектарів, зазначає пан Михайло. – Інші дослідження також невтішні. Зараз маємо значні так звані «сірі зони» у сфері права землеволодіння. А це означає, що дуже складно достеменно встановити, кому фактично належать величезні площі українських угідь.

– Офіси деяких сучасних землевласників знаходяться за кордоном?

– Так. Компанії та акціонери, які давно займаються купівлею земельних ділянок в Україні, розташовані у різних країнах світу. Наприклад, 52 тисячі гектарів наших чорноземів належать данській компанії «Trigon Agri». Вона була створена у 2006 році на основі стартового капіталу фінськоі групи «High net worth individuals».

Компанія «United Farmers Holding Company», що належить групі інвесторів із Саудівської Аравії, контролює близько 50 тисяч гектарів українських сільськогосподарських земель – через посередництво компаній «Continental Farmers Group PLC».

«AgroGeneration» – власник 120 тисяч гектарів землі в Україні, є частиною французької корпорації. Водночас, 62 відсотки акцій перебувають в управлінні інвестиційної компанії в американському штаті Техас – «SigmaBleyzer».

Американському пенсійному фонду «NCH Capital» належить 450 тисяч гектарів нашої землі. Компанія розпочала свою діяльність ще у 1993 році. За останнє десятиліття вона систематично орендувала невеликі ділянки сільськогосподарських угідь – від двох до шести тисяч гектарів по всій Україні, об’єднуючи їх у великі агрофірми.

– Оце географія!..

– І наша проблема. Бо, приміром, договори оренди дають компанії «NCH Capital» право викупу цих земель після відміни мораторію на продаж землі.  У тім то й причина цього всього ґвалту про відміну мораторію.

– Та й багаті українці доклалися, що потрібно нашу землю «шукати» в чужих країнах.

– Однозначно! Для прикладу – група компаній, керівництво яких здійснюють громадяни України на базі комбінацій вітчизняних та іноземних інвестицій. Вони можуть бути інкорпоровані у таких податкових гаванях, як Кіпр, Австрія, Люксембург. Деякими з них управляють українські олігархи. Це може бути «UkrLandFarming», який контролює найбільший в країні земельний банк, «Мрія», «Агропросперіс», МХП…

І таких земель, які знаходяться під контролем великих агрохолдингів, більше семи (!) мільйонів гектарів.

Сумно констатувати, але різні іноземні компанії викупили в Україні вже від трьох до п’яти мільйонів гектарів землі.

Скупка корпоративних прав триває надзвичайно швидкими темпами.

Через незрозумілу ситуацію з правом земельної власності в Україні виникає багато запитань. І одне з найголовніших – чи відповідає інтересам країни, громадян та національної економіки така постійно зростаюча концентрація земель у руках декількох олігархів та іноземних корпорацій?

– Отже, потрібен ринок землі. Слід прийняти відповідні закони.

– Насамперед потрібно ухвалити закон про збереження українських земель сільськогосподарського призначення. Я наголошую на цьому постійно. Адже зараз через неефективне використання землі держава втрачає 40-50 мільярдів гривень щороку. А, може, й більше. Ця гігантська сума могла б поповнити державну казну.

Фактично, ринок землі у нас існує. Тіньовий. Там стільки шахрайських схем! Доки це триватиме?!

І не варто розказувати, як тяжко впроваджувати ринок землі. Не ми перші. Цей шлях успішно пройшли чимало країн. Сусідня Польща. Чехія, Франція, Німеччина, Китай…

– Землю на законодавчому рівні потрібно було захистити вже давно. Але, як кажуть, краще пізніше, ніж ніколи. 

– На моє переконання, варто прийняти закон, де має бути виписана низка обмежень. Зокрема, хто має право купувати землю. Скільки можна продати в одні руки. Де повинен проживати покупець. Який у нього досвід, освіта. Яка мінімальна вартість землі. Який державний орган повинен контролювати процес продажу… Це надзвичайно важливо. Якщо не зробимо цього, то скоро нічого буде продавати.

Зараз втрачає держава і втрачають окремі люди. Продають належну їм землю, фактично, за безцінь.

– Про державу і землю.  Наскільки ефективно використовуються землі державної власності? 

– Неефективно. А такої землі у нас – 10 мільйонів гектарів. Це – корупційна годівниця для чиновників. Вона «родить» кримінальні справи. Вважаю, цю землю слід роздати молодим людям, які б стали гарними господарями. І для себе заробили б, і в державну казну пішли б гроші.

– Неоднозначна ситуація і з землями Міністерства оборони. Що скажете про це, пане Михайле?

– Цифри вражаючі. На кінець минулого року на умовному обліку підрозділів Міноборони налічувалося 540 тисяч гектарів землі. Із них 460 тисяч гектарів потребують оформлення правовстановлюючих документів, оскільки жодних правових підстав користуватися цією землею немає.

І це ще не все. Сьогодні на балансі Міністерства оборони перебуває приблизно 270 тисяч гектарів надлишкової землі. Взагалі, такого терміну у земельній практиці немає. На цьому наголосив у ефірі «Громадського.TV» радник обраного президента України Володимира Зеленського з питань безпеки та оборони Іван Апаршин.

Що означає 270 тисяч гектарів надлишкової землі? Це земля, яка рахувалася за полігонами. За неї не сплачується жодних податків. Зараз вона розорана і передана в тіньову оренду. Хто отримує орендні платежі від такого «господарського» використання землі – питання риторичне. А якби право оренди на цю «надлишкову» землю продати на аукціонах, можна було б отримувати майже мільярд гривень щорічно. За останні 15 років – 15 мільярдів. За ці кошти можна було б звести житло для наших військових. Чи надати ділянки учасникам АТО.

Не краща ситуація і в інших міністерствах. На кону – близько 10 мільйонів гектарів.

– Вихід?..

– Закон і жорсткий контроль. Ми повинні, ні, ми зобов’язані, зберегти і захистити нашу землю, наше національне багатство. Свого часу відомий американський політик, сенатор Джон Маккейн сказав такі слова:

«Я думаю, що вода і земля стануть питаннями номер один у 21 столітті».

Не нафта. Не газ. Земля і вода! Пам’ятаймо це, українці! Бо можемо «шукати» свою землю в чужих державах і не знайти…

Олена ВЕРБИЦЯ.







Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *