Йому б тільки жити. Одружитися, народжувати з коханою дітей, турбуватися про матір і молодшу сестру. Дмитро Осадчий із села Ягільниця Чортківського району був красивим, мужнім, привітним і добрим хлопцем. Єдиним сином у матері, яка часто хворіла, і годувальником у сім’ї.
Минулого року Дмитро тільки повернувся зі строкової служби в армії. Коли почалася широкомасштабна війна, хлопця одразу мобілізували на військову службу до ЗСУ. Вже 25 лютого він пішов захищати Україну і нас з вами.
Воював на гарячих напрямках. Дмитро був старшим солдатом, командиром бойової машини – командиром 1-го гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмової роти військової частини А3715.
Український захисник загинув 28 жовтня у боях з російськими окупантами в районі населеного пункту Спірне Донецької області. 4 листопада Дмитрові мало б виповнитися лише 23 роки. Тиждень хлопець не дожив до свого дня народження, назавжди залишившись 22-річним.
У невтішному горі залишилася мама Героя Вікторія, яка вже ніколи не обійме свого Дмитрика, та молодша сестричка Таня.
«І знову страшний біль обпікає наші серця. Чортків навколішки і зі сльозами на очах зустрів загиблого Героя Дмитра Осадчого з села Ягільниця. Молодий юнак, якому б ще жити і жити, але клята війна перекреслила всі плани, вкрала всі мрії та забрала майбутнє. Тепер назавжди у вічній скорботі залишилась без свого сина мати, а без рідного брата – і його молодша сестра. Вічна і світла пам’ять Герою України!» – щирі слова співчуття рідним воїна висловили у Чортківській районній державній адміністрації.
«Біль… Сум… Розпач… Не встигла громада оговтатись від тяжкої втрати, як знову прийшла страшна звістка. Загинув наш герой, наш захисник, наш воїн, який боронив нашу землю, наші родини, наш з вами спокій, – Осадчий Дмитро із села Ягільниця. Жодними словами не вгамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі .
Нагірянська громада висловлює щирі співчуття матері та усій родині! Нехай Господь та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе», – сумує за полеглим Героєм і Нагірянська громада.
Біля храму Верховних Апостолів Петра і Павла у Чорткові за Дмитром відправили поминальну панахиду. Після цього траурний кортеж відправився до рідного дому воїна у Ягільницю.
Все село оплакувало Дмитра. Замість того, щоб гуляти весілля, рідні, друзі, побратими проводжали юного хлопчину останньою дорогою до місця вічного спочинку.
Нехай у Вічності, десь там, в інших світах, буде легко і світло твоїй душі, Дмитрику! Тепер ти оберігатимеш Україну і своїх маму та сестричку уже з небес. Пам’ятаймо, за наш спокійний сон, за волю України віддають життя її найкращі сини…
Фото з відкритих Інтернет-джерел та Любомира Габруського.
