Користуючись тим, що зараз важко знайти роботу, працедавці змушують людей, особливо молодь, працювати за сірими, вигідними лише їм схемами, добре розуміючи, що немає іншої альтернативи. А відповідно, такі працівники не захищені законодавчо. Якщо з ними трапиться нещасний випадок на виробництві, Фонд соціального страхування України не виплатить їм відповідні види допомог. А це виплати за листками непрацездатності, щоб компенсувати втрачений за період хвороби заробіток, допомога у зв’язку з вагітністю і пологами та допомога на поховання; курс реабілітаційного лікування працюючим після перенесених важких захворювань і травм; щомісячні страхові виплати й одноразова допомога потерпілим на виробництві та членам їх сімей; лікування потерпілих в закладах охорони здоров’я та санаторно-курортне лікування, фінансування для них лікарських засобів і виробів медичного призначення тощо.
«Сьогодні під нашою опікою перебуває 12,5 мільйонів людей – це офіційно працевлаштовані, самозайняті, ФОП, особи, які працюють на умовах цивільно-правових договорів. Тобто всі, хто сплачує або за кого сплачується роботодавцем єдиний внесок. Наші застраховані мають широкий перелік гарантій – від грошових виплат до соціальних послуг. Водночас, через нелегальну зайнятість тисячі людей залишаються без соціального захисту. Погоджуючись на неофіційну трудову діяльність, вони ризикують залишитись без допомоги у разі втрати працездатності. Я закликаю не позбавляти себе прав на соціальний захист, допомоги і страхові гарантії та вимагати легального працевлаштування – це запорука, у першу чергу, вашої захищеності», – говорить директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Олена Дума.
Не рідкісні випадки, коли працівники взагалі офіційно не працевлаштовані. Нещодавній трагічний інцидент трапився під час копання траншеї для теплової траси до однієї з новобудов Тернополя. Ремонтно-будівельна компанія працювала над реконструкцією напірного колектора, за допомогою екскаватора копали траншею глибиною 5 метрів. Під час цього обвалився ґрунт та засипав двох робітників. Повідомлення надійшло майже о другій ночі в рятувальну службу, залучили 13 осіб особового складу та 3 одиниці спеціальної техніки, майже дві години розблоковували завал. Врятувати життя чоловікам не вдалося. У результаті зсуву двоє будівельників – жителі інших областей – загинули під завалами землі.
Один із чоловіків, якому не виповнилось і сорока років, взагалі працював, як кажуть, з власної волі, без належного оформлення трудових відносин з роботодавцем. Крім того, роботи відбувалися в позаробочий нічний час. Виходить, прийшов до товариша підсобити з копанням траншеї серед ночі та ще й з іншої області? І хоч розслідування ще ведеться, за попередніми даними під час проведення земляних робіт не були дотримані відповідні норми безпеки.
Хіба кожен із нас не прагне безпеки на робочому місці, гідних умов праці і такої ж оплати? То чому ж люди беруться до праці, взагалі офіційно не оформлені на роботі, без належних дозволів? Зрозуміло, потрібні гроші. Але не ціною власного життя. Коли трапляється подібний нещасний випадок на виробництві, працівник (чи його сім’я) полишений сам на себе, адже законом він не захищений. Страхові виплати такій особі не передбачені, як і послуги медико-соціальної реабілітації, бо особа вважається застрахованою, якщо вона працює на умовах трудового договору (контракту).
Варто ще раз привернути увагу як роботодавців, так і застрахованих осіб. Сумна статистика нещасних випадків на виробництві спонукає нас усіх замислитись над тим, що стається щодня, щогодини, щохвилини, якою ціною платимо інколи за легковажність.
На підприємствах, у колективах області страхові експерти з охорони праці відділень управління виконавчої дирекції Фонду в Тернопільській області не лише беруть участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а роз’яснюють та консультують з питань, які турбують людей. Адже вони допомагають організувати систему управління охороною праці на виробництві, оформити документацію, намагаються загалом вплинути на створення безпечного середовища на кожному робочому місці.
Але коли працівники самі не дбають про власну захищеність – тут не зарадиш. Тому легалізація трудових відносин і заробітної плати, ліквідація прихованої зайнятості є одним із головних напрямів роботи всіх державних органів. І вирішувати цю проблему треба знову ж таки спільними зусиллями – як державним установам, так і самим працівникам.
Тому звертаюся як до роботодавців, так і до працівників: від вашого порозуміння, ставлення до праці залежить і процвітання вашого підприємства, і розвиток держави.
Неформальна зайнятість, приховування фактично відпрацьованого часу, зарплата в конвертах та підміна трудових договорів цивільними – це лише вершина айсбергу, який руйнує не лише права трудової людини, а й міцність держави в цілому.
