Фахівці з туризму переконують, сучасні мандрівники значно вибагливіші. Вони не погоджуються на тривалі переїзди, їм не достатньо побачити старовинні замки або інші відомі локації. Туристи полюють за емоціями, автентичністю, цікавими історіями. А ще люблять дегустувати локальні продукти. Департамент культури та туризму Тернопільської ОДА розробляє кілька екскурсійних напрямків під гаслом «Смачне Тернопілля», аби в область приїздило все більше гостей.
Для туроператорів та журналістів презентували один із маршрутів для мандрівок – «Серетнянські смаколики». Це гастротур вздовж русла річки Серет, який об’єднує мистецтво, історію, архітектуру та давні промисли українців. І найголовніше, що всі локації супроводжує смачна їжа, дегустації, нові гастровідкриття і тепле спілкування. Все це ми побачимо, від’їхавши лише на 35 кілометрів від Тернополя.
Чаювання у музеї Крушельницької
Отож, вирушаємо! Нашим провідником у смачний світ Серетнянького краю стала відома тернопільська екскурсоводка та краєзнавиця Оксана Ленчук.
Перша локація – село Біла Тернопільського району, де пройшло дитинство знаменитої українки Соломії Крушельницької. Потрапляємо у Білу саме 23 вересня у день народження оперної діви. Тут нас зустрічають українськими піснями колективу «Білівчанка», чаєм та солодощами. Але не звичайними, а приготованими за рецептами самої Соломії. Виявляється, знаменита співачка дуже любила готувати. У музеї Львова досі зберігся її записник з рецептами, у якому близько 80 рецептів. Більшість із них – солодощі.
“Родину Крушельницьких дуже любили і поважали у Білій, – розповідає директорка Меморіального музею Соломії Крешельницької у Білій Надія Зюбровська. – Досі їх пам’ятають і завжди вшановують. Батько Соломії організував у Білій сільський хор, читальню, товариство «Просвіта». Вони проводили чайні вечори, ставили вистави, організовували святкування. Сьогодні ми приготували для гостей ароматний чай і пампухи, печиво з маком, тістечка з рожею та інші солодощі за рецептами родини Крушельницьких, які досі бережуть у Білій і передають з покоління в покоління”.
У Плотичу до Коритовських
А в селі Плотича ми оглянули палац Франца Коритовського – одного з колишніх власників Тернополя, збудований понад 400 років тому. Сьогодні у цьому приміщенні розташований обласний хоспіс, але зовнішній вигляд ще нагадує про його давню історію і велич. Від величезного парку, площа якого сягала 10 гектарів, не залишилося практично нічого. Оксана Ленчук розповіла про кулінарні вподобання Куратовських. До прикладу, вони готували юшку із білок, а у піст їли хвости бобрів. У той час пісним вважалося все, що можна приготувати з річкових жителів.
За крафтовими сирами у Хомівку
Насолодившись архітектурою, ми вирушили на екоферму «Веселі козенята» у селі Хомівка Білецької громади. Господар Тарас Назар зустрів нас смачним м’ясом з овочами, приготованим на вогні з місцевих продуктів, і запашними трав’яними чаями.
Чоловік зізнається, переїхав зі Львова на Тернопільщину понад десять років тому і створив у Хомівці ферму, адже дуже любить тварин і молоко. За фахом чоловік економіст, займається з дружиною бізнесом з монтажу натяжних стель. Але в останні роки все більше часу займається екофермою «Веселі козенята». Там вирощує близько сотні кіз та інших свійських тварин, птицю, готує крафтовий сир та морозиво із козиного молока.
Тарас зізнається, Хомівка – ідеальне місце для ферми. До траси понад 2 кілометри, місцина дуже затишна і тваринам тут подобається. Аби навчитися виготовляти сири, Тарас багато подорожував, куштував продукцію відомих сироварів, вивчав технологію.
“А далі я розробив свою формулу і смак, який близький мені, – розповідає чоловік. – У мене є сири з додаванням мезофільних або термофільних бактерій. Це впливає на смак і структуру сиру. Також важливо, якої величини головка сиру, скільки часу вона дозріває, у яких умовах зберігається”.
На фермі можна скуштувати і морозиво із козиного молока – воно дуже смачне і поживне. Після дегустації нас чекала, мабуть, найприємніша частина мандрівки – спілкування з козами. Тварини надзвичайно дружелюбні, вони радіють, коли їх годують, граються з дітками та дорослими. І це однозначно підіймає настрій.
Найсмачніша риба у Залізцях
Наостанок ми завітали у Залізці – старовинне містечко, яке зараз активно розвиває туристичну інфраструктуру. Місцеві ентузіасти розчистили територію замку, костелу і австрійського бункера і зараз закінчують облаштування краєзнавчого музею. Ініціатором таких змін став директор Залозецького краєзнавчого музею Василь Ільчишин.
Ми сьогодні вже проводимо фінальні роботи перед відкриттям нашого музею, – розповідає він. – Зараз закінчуємо облаштування залу археології, де буде відображена історія Залозеччини від найдавніших часів. Поряд буде зал етнографії, а у підвальних приміщеннях, де була тюрма КГБ в минулому, ми створимо експозицію, присвячену світовим війнам, діяльності ОУН-УПА і національно-визвольним змаганням.
Залізці не лише славляться своєю історією. Також тут живуть одні з найкращих господинь з приготування рибних справ, є рецепти, які вже стали легендарними. Все тому, що у містечку багато ставків. Куштуємо юшку та рибу – дійсно смачно! Ситі та щасливі повертаємося в Тернопіль.
Ця мандрівка і серетнянські смаколики вкотре переконують, у нашої області є величезний потенціал, багато цікавих локацій, талановитих людей та ентузіастів своєї справи. Тож смакуйте, насолоджуйтеся і мандруйте Тернопільщиною!
Юля ТОМЧИШИН.
