Володимир родом із невеликого села Івашківці на Збаражчині. Він був учасником АТО, розвідником та учасником бойових дій. Коли росія розпочала повномасштабний наступ, сам поїхав у військкомат і попросився на фронт. Був засмучений, що взяли не одразу. У травні розвідника призвали, Володимир потрапив у гарячу точку. Був старшим стрільцем першого десантно-штурмового відділення у 80 бригаді. Під час коротких дзвінків намагався переконати рідних, що все буде добре. Але безжальна війна обірвала молоде життя.
19 червня поблизу Краматорська на Донеччині Володимир загинув у боях з російськими окупантами внаслідок осколкового поранення.
28 липня йому мало б виповнитися тільки 28 років. Він не встиг створити власної сім’ї. В безутішному горі залишилися мама Володі, сестра Ірина.
Провести в останню дорогу Володю прийшли жителі громади, односельці, друзі, побратими. Люди кажуть, що хлопець був надзвичайно добрим, позитивним, завжди з охотою відгукувався на прохання допомогти. Останнім часом Володя працював охоронцем у «Подолянах», опікувався мамою і сестрою, адже ріс без батька, який трагічно загинув на заробітках за кордоном.
«Якби не ця безглузда війна, Володимиру незабаром виповнилося б 28 років. Він був учасником АТО, з початком повномасштабного вторгнення російських загарбників просився знову на фронт, але потрапив туди лише у травні… У нього залишилась мати і сестра.
Щирі співчуття рідним і низький уклін за сина – патріота», – написали на сторінці Збаразької міської ради.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, Володимир віддав своє молоде життя за Україну, за нас з вами! Ніхто не має права забути, якою ціною дається наша перемогга!
