Він був дуже привітний, добрий, веселий, позитивний і щирий, – кажуть про Віталія Данілова із села Маневе Борсуківської громади усі, хто його знав. Людям важко повірити, що Віталія більше немає. Але кривава війна, на жаль, забирає найкращих, найсміливіших та найвідважніших…
Український захисник родом із села Маневе на Лановеччині, тепер Борсуківської громади. Одружився в зяті у сусідню Передмірку. Останнім часом жив із сім’єю у Тернополі. Подружжя виховувало двох доньок-близняток Аліну та Уляну. Дівчатка зараз навчаються у 5 класі. Віталій дуже кохав свою дружину, обожнював донечок.
На війну Віталій пішов у липні. Рідні і друзі бажали йому повернення з перемогою, Господньої опіки і ласки. Він посміхався і запевняв, що все буде добре. Та з передової прийшла сумна звістка про загибель Віталія. Побратими кажуть, що підірвалися на міні Віталій і ще один боєць.
Віталій був водієм міномету мінометного взводу мінометної батареї в/ч2777. Загинув 27 вересня під час виконання обов’язків військової служби на Донеччині. Йому було 33 роки.
4 жовтня на рідному подвір’ї воїна у Маневі зібрались друзі, знайомі, односельці, жителі громади, щоб востаннє віддати шану Герою. Усю дорогу від дому до церкви у сідньому селі Снігурівці люди встелили живими квітами. Плакали доньки, дружина, батьки, уся Борсуківська громада.
«Гіркі сльози не зупинялись в очах усіх людей… Та найсильніший біль, безперечно, від страшної, важкої втрати у батьків, дружини, донечок та сестри. Найрідніші люди нашого сміливого, безстрашного захисника Віталія Данилова залишаються із болючою раною на серці, яка ніколи не заживе.
Як можливо звикнути, що більше ніколи син не навідається до мами з татом на розмову чи за порадою, а дружина більше ніколи не чекатиме його на вечерю після робочого дня, донечки більше ніколи не розкажуть про успіхи у школі та не обіймуть свого тата… Горе, яке прийшло у цю родину – невимовно страшне…
Провести в останню путь Віталія прийшло дуже багато людей, усі, хто знав його, хто вдячний за подвиг та сміливість… Усю дорогу від рідної хати до церкви люди знову вистеляли живими квітами…
Спи спокійно, воїне! Спокою душі у Царстві Небесному, а рідним сили пережити цю втрату», – висловили щирі співчуття у Борсуківській громаді.
На місцевому кладовищі у рідному Маневі, де зростав, де промайнуло його дитинство та юнацькі роки, Віталій знайшов вічний спочинок. Тепер з небес він боронитиме Україну та своїх найдорожчих, найрідніших… Вічна пам’ять Герою!
