На старій телефонній будці було безліч «автографів»: хтось надряпав номер телефону, хтось написав «Оля+Коля=любов», іший намалював сердечко... Біля одного з номерів був напис: ангел. Іржа «з’їла» перш ...

Та ніч була такою тихою і спокійною - ані жодної маршрутки, ані випадкового перехожого. Навіть у вікнах багатоповерхівок не світилося, хіба де-не-де блимали вогники, як промінчики у темряві. Надія май ...

Сонце сходило із-за Маньчиної гори. Це звичайний горбок. Але в селі його нарекли горою. Ранок видзьобував крупинки снігу. А зголоднілі за ніч пташки шукали яблука, які ще донедавна поодиноко висіли на ...

- Баю-бай, спи, Степанку, засинай, - тихенько співала Віра біля колиски сина. Малий вертівся, сплакував… Степанко народився кволеньким, хворобливим. Віра з Антоном, чоловіком, робили все, що могли, аб ...

Світ мав запах літа, що минуло, осіннього дощу, який стукав у вікна, немов подорожній, що заблукав поміж землею та Всесвітом, і сонних хризантем, заколисаних негодою. Молоде вино було з присмаком ност ...

За Толькою завжди золоті верби росли. Де повернеться, там щось вичворить. Тому й всі кликали хлопчиська Толькою. Навіть учителі. Бо і в школі досадив. А ще в Тольку наче дух руйнівника вселився. То мо ...

- Маринко Іванівно, у вас знову обновка. Гарний светрик. Де купили? - допитувалася сусідка. - Доньки передають, - скупо відповіла Марина й опустила очі.  - Давно не бачила Катю і Нелю. - Робота.. ...

На загубленій срібній струні «бабиного літа» забуту мелодію грав вітер. Музика, яку чула лише душа і від якої усміхалися небеса. Звуки, які змусили пізню осінь розпустити золоте волосся і закружляти у ...